Двокрапка і тире в складному реченні

Я давню істину увірував глибоко найвища мудрість в простоті високій.

Людина йде до краси творить її цим і різниться вона від усього сущого.

Пригадаймо золота тиха осінь застеляла жовтим листям княжий Львів.

На запашне гречане поле всі бджоли злетілись гудуть грозою золотаві.

Став у хоровод танцюй.

Небо було синіше від од моря море було синіше до неба.

З високих круч луна орлиний клекіт лиш тихі води все стоять мовчазно.

А ще таку я вирізьблю картину зі всіх дворів збігається рідня.

1

2

3

4

... і пішов холодний дощ.

... і поніс за собою опале листя.

... і листя вмить облетіло.

Ані шелесту не було чути ані колихання не було помітно.

Сива пелена заслала поле й ця пелена схожа на м'якенький, розсіяний у повітрі попіл.

Сулима подав знак і війська приготувалися до штурму.

Сонця на землі не було але вгорі, у небі, жайворонки були вже золотими.

Не завидуй багатому (...) багатий не знає ні приязні, ні любові...

Адже сказано (...) на початку було Слово, яке, як відомо, формує свідомість.

Мешканці Шацька, якщо мають бажання поплавати (...) вибирають чистоту Світязя.

Будуть гарні врожаї (...) додасться Україні й економічної сили.

Діла добрих оновляться діла злих загинуть.

Гуцули переконані з небесним громом дереву передається голос Бога.

Дай серцю волю заведе в неволю.

Сивіла дощем далечінь вода вже блищала на шляху.

Стояла дика тиша навіть на осиці листя було нерухоме.

Той дядько було сокиру зробить нічим її не пощербиш.

Важко стиснулося серце цю красуню я бачу востаннє.

На мить тужно стане в кожного є свої підстави для суму.

Перемелеться лихо добро буде.

Вовка боятися в ліс не ходити.

Раніше встанеш більше діла зробиш.

Сказано велика птиця горобець.

Знаю я весна настане.

Дивний догад мене обпік я залишуся в серці твоєму на сьогодні, назавтра, навік.

Почалося так Настя підсипала галушок.

Глянув Петро униз серце замліло.

Говорить шовком вишиває.

Узявся за клямку зразу ж і розчинилось перед ним.

Я оглянувся і побачив згори по снігу тихенько тупав Білий Сон.

Синички зранку пищать чекай вночі морозу.

Далеко на сході стало червоніти небо сонце сходило.

Подивились ясно заспівали скрипки.

Несподівано заграв баян на другому кінці села почулася весела пісня.

Я входжу в ліс трава стає навшпиньки.

Знаю я моє ім'я не згасне на прийдешнім сонячнім путі.

Час твій прийде з долею битися сон пропаде.

Микола підвів голову і собі на голім березневім дереві сиділо троє темних чи то птиць, чи то звірів.

Примічаю зробився мій парубок зовсім другий чоловік.

...і соняхи сіяли золотом

...дарма що шуліка висів у небі.

...сповіщали про наближення дощу.

...навіть хлопчаки їх не лякали.

1

2

3

4

5

Гаї шумлять — я слухаю.

Сонце зійшло — усе засяяло.

Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється. 

Зима без снігу — літо без хліба. 

Бився з ворогами і кулі минали його.

Десь кричав перепел і туман стелився від річки.

Ще один крок і щастя в наших руках. 

Голова є в кожного і думати вміє кожен.

Пізнаєш істину — увійде тоді у кров твою сонце.

Забудеш товариша, зоставиш у біді — даремно ти на світ рождався.

Час твій прийде з долею битися — сон пропаде.

Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі. 

Не навчив батько не навчить і дядько.

Замовкніть всі великий час прийшов.

На годину спізнишся за рік не наздоженеш.

Мішаний ліс порідшав гостро запахло хвоєю.

кома

двокрапка

крапка з комою

тире

1-А, 2-В, 3-Б, 4-Д

1-Б, 2-Д, 3-А, 4-Г

1-Б, 2-В, 3-А, 4-Д 

1-Г, 2-В, 3-А, 4-Д

навколо запанувала дзвінка тиша

пролунав дзвоник на урок

стало чути навіть політ бджоли

усе навколо принишкло

Афоризм має перевагу над романом його завжди дочитують. 

Засип правду хоч золотом вона все одно випливе доверху.

Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодом дише.

І поглянь, як навколо світає, і як сніг неймовірно блищить.

Слова не підкажуть, як жити завтра, як бути тепер.

Шалію від такої простоти, коли в однім відлунні сотні «ти».

Просто мені так хочеться бути там, де й ти.