Відокремлені члени речення

Відокремлена прикладка;    

обставина; 

відокремлене означення;

відокремлений додаток.

І Оксану мою зорю мою добру долю, що день божий умивали. 

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Виснажені атаками й великими втратами німці не витримали грізного натиску полку.   

Над берегом послався невеликий густо засвічений білою ромашкою луг.  

Відокремлене означення;  

відокремлений додаток;  

відокремлена уточнююча обставина; 

 відокремлена прикладка.

Нікого тут нема, крім мене й господині.  

Польова ромашка, вона не призвичаєна до густої садової тіні.  

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої. 

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

Осяяний променями сонця перед мандрівниками розкрився зовсім новий світ.  

Спинило погляд на землі сонце тепле й ласкаве

Стоїть над озером оповитий серпанком ранок

В небі чистім і прозорім сонце сяє.    

Батько, веселий і дужий, сидів із веслом на кормі

Лелека натомлений за день повернувся до отчого дому

Прокидається наповнений пахощами степ

Нам випала важка доля - бути свідками давніх подій

Прийшла неділя свята й благословенна.

Морозний та холодний вечір надходив швидко.

Наближається день повний спеки і світла.

Небо ясне й бірюзове видніється за селом

Не їж лежачи!

Друзі відпочивши грали у волейбол.

Не подумавши він відразу відповів.

Стоїть замислившись дівчина.

Хлопці, звісивши ноги, сиділи тут, на узліссі, і, стежачи за лелеками, вели тиху розмову про село - колиску свого дитинства.

Хлопці, звісивши ноги, сиділи тут на узліссі і, стежачи за лелеками, вели тиху розмову про село - колиску свого дитинства.

Хлопці, звісивши ноги, сиділи тут, на узліссі, і стежачи за лелеками, вели тиху розмову про село : колиску свого дитинства.

Хлопці, звісивши ноги, сиділи тут, на узліссі і стежачи за лелеками, вели тиху розмову про село - колиску свого дитинства.

Зимова ніч спокусниця зрадлива своїм крилом обняла увесь світ.

Серденько моє скільки в світі лиха та нещастя.

Я вклоняюся тобі вчителю за неоціненні знання.

Співаючи про щастя ви не забувайте й про біду.

Здається казкою життя моє .

Він однак нічого й не сказав.

Олена принаймні намагалася усе заперечувати.

Либонь орел здійнявся вище хмар

Під’їхавши до Кам’янця, мене вразили обриси середньовічного міста.

Під’їхавши до Кам’янця, ми побачили обриси середньовічного міста й почули шум сучасної автостради.

Під’їхавши до Кам’янця, у нас покращився настрій.

Під’їхавши до Кам’янця, учні вирішили відпочити.