Головні члени речення

Треба йому ще сім літ свині пасти.

Чекати - найважча робота.

У кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра.

Я вибрала долю собі сама...

Каштани кивають привітним і теплим гіллям.

Буду я навчатись мови золотої.

Почало рясно осипатися на бульварах Києва жовтогаряче листя.

Книги - морська глибина.

Рідну мову повинна берегти кожна людина.

Сидять собі гуцули по хатах, різьблять коралі.

Дав не дав, а в груди не бий!

Цілий день потім Артемові батько не сходив з думки.

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щире кохання не вкрите серпанками.

Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги несмертельні.

Любити свій край - це для народу жити.

Багато літ перевернулось...

Кожен із бійців знав, що небезпека подвоїлась.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Там понад водою люди лагодились сідати в човен.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Батько з дочкою вийшли на балкон.

Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.

П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Визволені не можуть забути своїх визволителів.

Потрапити в той дім було для нас усмішкою дитячої фортуни.

І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

Буде змушений упасти мертвим хижий птах.

Ми нічого спинити не в силі.

Сідати за стайню збирається сонце.

Намотати на вус - означає добре запам'ятати.

Стати хліборобом радили мені з дитинства.

Миттю сила козацтва вкрила берег.

Сидить на високій могилі кобзар старесенький.

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки

Поскрипують роками вичорнені ліри.

поширене речення

складне речення

непоширене речення

окличне речення

Діти співають та малюють.

Надворі темно.

Дощ ллє як з відра.

Тетянка та Петрик пишуть.