Тире між підметом і присудком

Людина без волі мов кінь на припоні.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Мої слова не зброя, а ридання.

Життя без книги хата без вікна.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Життя прожити не поле перейти.

Степ мов палав під тихим сонцем.

А осінь як спомин.

Сьогодні життя наше радісне.

Ти між зірками одна.

І душу опанував тихий і глибокий настрій.

Осінь прощальна сповідь усього живого, велична поема жалю і надії.

Вона мій океан, мій світ, моя душа.

Серце не камінь

І новорічна ніч як казка.

Він рідний нашим городам і селам.

Сад великий, але старий, запущений.

Мова це розум і руки, сутність народу.

Хай я не людина, ну й Хома не чоловік.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Пісня і праця великі дві сили.

Життя не забавка.

Оте село давно уже як привид.

Життя то зовсім не круїз.

Я тінь мого слова.

Мова душа кожної національності...

Заміж іти не дощову годину перестояти.

Поезія це завжди неповторність.

Вода з вогнем не товариші.

Бджола відома трудівниця.

Любити не знати спокою.

Сиротою жити сльози лити.

Весна дівчисько в ластовинні.

З усіх утрат утрата часу найтяжча.

Марудна справа жити без баталій.

Мій отчий незабутній доме ти вічний поклик з далини.

Зачарована Десна безмежно гарна.

У поганого майстра й пилка крива.

Праця і пісня великі дві сили.

Промені як вії сонячних очей.

Деревина міцна на своєму грунті.

Твої вірші думок великий злиток.

Творчість завжди мрійна й тривожна.

Голова наша кругла як небо ступня пласка як земля.

Чинити правосуддя праведному радість.

Невже моя пісня не хвиля?

Я син свого народу.

Найвищий для мене чин Книга.

Кожна пригода до мудрості дорога.

Людина то пуп'янок небувалої казки.

Маленька праця краща за велике безділля.

Фрукти найздоровіша їжа.