Головні члени речення

Десь далеко було видно вогник багаття.

Мета життя – зоря на людськім виднокрузі.

Дівчина розгорнула подарунок.

Шумить неспокійне море.

Море було безбарвне.

Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво- наречені.

Гірські печери затоплені водою.

На майданчику діти грали у футбол.

Ми всі чекаємо перемоги.

Музика - це краса, що гріє й підносить серця.

Почало рясно осипатися на бульварах Києва жовтогаряче листя.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.

Художник щоразу все мусить відкривати заново.

Колише хмара втомлені громи.

Усі ми виносимо з країни дитинства романтичні спогади (В. Скуратівський).

Більшість людей пише листи майже автоматично (Є.Чак).

Старенька розповідала мені про зведення церкви у селі (М. Красуцький).

З приємністю згадується дитинство (В. Скуратівський).

Воля пахла настроєм лугових трав і молодого сіна (В. Дрозд).

Я прагнув забратися на самісіньку вершину сосни (Ю. Збанацький).

За городом тихою срібною гладінню розлився ставок (М. Красуцький).

Блискавки розривали тьму на шмаття (В. Рубан).