Головні члени речення

Гримнуло кілька пострілів.

Ой у полі жито копитами збито.

У душі моїй пісень і мрій море.

Сучасне завжди по дорозі з минулого в майбутнє.

Батько з сином пішли на тік молотити.

Між втікачами були Остап із Соломією.

Бувалі і старі повчали молодих.

Восени дні стають коротшими, а ночі – довшими.

Я хочу погостювати в батька-матері.

У нас піснями тепла вся земля.

Ще мене з колиски люба мати вчила мову рідну шанувати.

Не багатство ти шануй, не вроду, мову бережи свого народу.

Це була лебедина пісня композитора.

До лісу було рукою подати.

Ми змусили його розв`язати язика.

Я стою непорушно і печу раків.

Твір я буду писати завтра.

Подруга буде їхати додому поїздом.

Дівчина почала вишивати скатертину.

Зараз же сідай і пиши лист до матері.

Учні були вчора на екскурсії у заповіднику.

Вони не сподівались побачити стільки цікавого.

Але маршрут був дуже добре знайомий.

Діти обіцяли приїхати ще раз.

Зустріч була хвилююча.

У черзі хлопець стояв перший.

Хлопці стали сильні.

Одеса - портове місто.

Прожити вік – не поле перейти.

Любити свій край – не є злочином.

Першою думкою Остапа було тікати.

Життя прожити треба чесно.

Два хитрих мудрого не переважать.

Старого горобця на полові не обдуриш.

Он ідуть закохані і юні.

Чуже переступи, та не займи.

П'ять ораторів змінюється за хвилину – так кортить усім говорити.

Хлопчик Юрчик разом з дідом та бабунею приїхав з міста на дачу відпочити.

"Садок вишневий коло хати" – зразок геніальності й простоти в поезії.

Та сім'я яворів невесела уклонилась кінноті до ніг.

Довгий яр, весь білою черемхою залитий.

Дощ припустив і вщух.

І сонце, й день, і вишня в цвіті, і творчості крилата мить.

Завершуй задуми і справи, не залишай на кращі дні.

Україна - розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі .

Я знаю: мова мамина - свята.

Вік звікувати - не в гостях побувати.

 Вірний приятель-то найбільший скарб.