ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ 2

Стверджувальні, загальнозаперечні, частковозаперечні.

Розповідні, питальні, окличні.

Стверджувальні і заперечні.

Розповідні, питальні, спонукальні.

Питально-спонукальні, риторичні, окличні.

Вася Багіров дуже хотів побачити знайомого.

Незвичайна схожість дочки з матір'ю дуже вразила Яся.

Словесник Андріан Петрович одного разу прийшов на урок якийсь особливо піднесений.

Дружба народів — це злагода й мир.

Двоє рибалок ніколи не почувають себе чужими один одному.

Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці

І правда кривду спопелить, коли навчиться люд убогий громадою обух сталить.

Я печу раків і мовчки стою на одному місці, каючись, що прийшов сюди

На уроках він завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди ска­же не до речі, не до ладу — як Пилип з конопель вистрибне

Будівельники не думали здавати свої позиції

Я буду жити, бо жива мета.

По двісті років можуть жить ворони, а солов'ї живуть так мало літ.

Тривога прадіда предавня мені заснути не дає

Коли ж дерево в корінь підтяти — жить не буде, хоч буде стояти

Трішечки дивно: більше не будеш ти готувати уроки 

Різні бувають сприйняття — раптові, запізнілі

Були тут люди вищої краси

В борні за мир наш труд є зброя

І щем у серці був

Радості нашій не було меж

А куди ти мандруєш, парубче?

Хіба ви не одержали мого послання?

Хто ви, звідки і як зоветесь?

Хто ж бо велич міряє метром?!

Ой дівчино, чим ти полонила юне серце в той вечірній час? 

Повні, неповні.

Двоскладні, односкладні.

Поширені, непоширені.

Прості, прості ускладнені, складні.

Сполучникові, безсполучникові.

Минуле ніколи не повертається

Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? — озовися

Нарешті привезли пальне...

Несказане лишилось несказанним

Два хитрих мудрого не переважать 

Оленчук Іван Іванович — сиваський солевоз, виноградар

А Іван Гнатович візьми та й покажи улов на свою голову

І все-таки приїдь — ми поговорим

Вона не збиралася довго затримуватись у Харкові

Зійшов місяць ясний — я пішла в садочок нарвать-назбирати пахучих квіточок.

Як іноді просте, звичайне слово, сказане доречно, уміє людину зробити щасливою.

Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати землю.

Кажу: з вас кожен міг поетом стати, в кривавім лихолітті полягти.

Жила, живеш, довіку будеш жити, безсмертна у віках.

Якщо ти справді вмів любити, навчись забути і забудь дочок нарвать-назбирати пахучих квіточок.

Жити означає любити

Вибиватися у люди — справа зовсім не проста

Важливе завдання школи — виховання людини допитливою, творчою, думаючою.

Настя положила зарік якнайчастіше навідуватися до хрещениці

Ніхто не годен віщі барви вбити, даровані мені святим чуттям 

Пісням лунати, поемам  буть — поети є.

Хотілося б бути людиною.

Як хочеш мати багато друзів — будь другом.

Бути якнайближче до правди.

Стати переможцем, залишитися ним, втримати таку честь — було його давньою мрією.

І на горе, на біду взяв царицю молоду.

Якось завжди спізнювався з оранкою і сівбою.

Люди по соломинці збирали, а ти носилками розносиш?

Він рибу варить. Лина, що спіймав уранці! Такого ситого!

Вийшов на село, глянув — у млині світиться 

Мені тепер здається, що нігде на цілім світі вже нема чужини, поки ми вдвох з тобою.

Один за всіх — всі за одного!

Словом сильним, мов трубою, міліони зве з собою.

Обом було радісно й легко на серці.

Мені двадцять вісім, я серед них найстарший і званням, і віком.

Тихий росяний ранок. За принишклими садами половіли хліба.

Осінній Київ. Яке перо може відтворити його осінню красу!

Озеро глибоке, все затінене темним дубом.

Ось робітничий клуб.

Вечірня кімната. Розчинені вікна. Весна.

Місити глину, звісно, зміг би кожен, крутити круг — таким нема числа.

Не поет, хто покидає боронить народну справу.

Я вірші став Михайлові читати, які нетлінний камінь приберіг.

Був чудовий серпневий ранок.

Небо над вербами помітно поблідло — починало розвиднятися.

Кажуть, що перше кохання завжди нещасливе.

Мати — це вічне одкровення, вічна радість природи, сталь і ніжність поезії життя.

Вечір лагідний, свіжий.

День довгий, безконечний, тривожний.

Вечір і справді був чудовий.

Повторення дієслівного присудка.

Вживання частки для підсилення значення.

Наявність двох особових форм дієслова, які виступають як єдине ціле.

Повторення присудка із запереченням.

Ускладнення дієслова іменем в орудному відмінку.

Очі — міра, душа — віра, совість — порука.

Платня нічого — краща, ніж по інших сторонах.

Нічого в цьому році озимина, а ярі стоять зеленою рікою.

Головним інструментом у хірурга – скальпель.

Рукам волі не давайте! 

Люба! Ми у власне вчора досить надивились.

Славне моє сьогодні. Завидним і прекрасним буде завтра.

Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях.

Писати вірші — дуже просто.

Дуже корисно побувати ще раз у житті дитиною.

І бачу я в абстракції конструкцій конкретність наших задумів і днів.

Ти сій і сади, сину, бо наше ремесло є леміш і чересло.

Будь, людино, людиною! Будьте, люди, людьми.

Який мій друг великодушний!

Золоте дозріле жито хвилювалося колоссям.

Леся Українка прагнула поліпшити світ, звеличити людину.

Людина здавна примусила вітер служити собі.

Стомилися хлопці, присіли спочити.

Кого ти без мови, без слова навчила очима, душею, серцем розмовлять.

Трудно було дитині спіймати химерну мелодію пісні.

У кожної людини є про що розповісти.

Керувати — це передбачати.

Великій меті — велике життя.

Любов до народу — це служіння народові, а не ідея служіння.

Яка ганьба — плювати у криницю, що з неї пив, що з неї мати поливала.

Ніяк не йняв віри Грицько.

Нас пригоди спинити не в силі.

І не хотіла душа тому віри йняти.

Муха Макар не зміг добитися пуття.

Літак ставав ніби живою істотою.