ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ 3

Мета життя — зоря на людськім виднокрузі!   

Земля-трудівниця аж парує та людям хліб готує.

Керувати — це передбачати   

«Слава!» докотилось і лягло до ніг.

Бачити своє творіння — це така невимовна радість!

Весело щебетали в гайках пташки.     

Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться?

Скресання криги — завжди свято для дітвори.  

Я вірю в краще майбутнє рідного народу!  

Собор збудували дуже давно, ще за козаччини.

Книга — морська глибина.  

Любить свій край — це для народу жити.

Жити — значить боротись

Десь далеко було видно вогник багаття.

Дівчинка розгорнула пиріжки.

Лікувати хворого — це обов'язок лікаря.    

Одного разу почулося Олені серед ночі сюрчання польового коника.     

Високі гори мають глибокі доли.       

Бути мудрішим за себе — от завдання.

Жити — добро робити.

Поезія — це праця зрима.

Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна.

Шумлять пошерхлі комиші.

Нові квітки на килимах рука дівчини вишиває.

Пізні пташки сльози ллють.

Густа тінь у воротах повітки здавалась чорною.

День був ясний, теплий, весняний.

У полі холод ночі став ще відчутнішим.

Життя здавалося тоді вічно щасливим.          

В тіло почало входити м'яке тепло і напівсон.

Надія не могла лишатись байдужою.

Я готовий відповідати за тебе як твій громадянин.

Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну.

Буду мріяти й жити на крилах надій.

Будуть груди пекти ті гранати, те покиддя війни на грузьких слідах череди

Україні, її люду хочу я служити.

Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна.

Бути людиною — дертись по вертикальній стіні.

Непомітно для батьків син став дорослим.

Закінчено жнива, останній сніп накошено пшениці.

День був ясний, сонячний, проте холодний.

Земля бралась ожеледицею.

Під натиском Багратіонових вояків лави противника змушені були відступати.

Олеся Кирилівна була зайнята.

Він був неначе сонний.

Сніг зробився жовтим.

Вечір був м'який, теплий, настояний на степових пахощах.

Бухта була відносно спокійна.

А справді, варто було б поплавати човном.

Ніч здавалась днем.

Книги — морська глибина.

Добре діло роби сміло.

Ми хочемо поїхати відпочивати в Крим.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Обличчя майстра сяяло посмішкою.

А я таки мережить буду тихенько білії листи.

Густа тінь у воротах повітки при ясному сонці здавалась чорною.

Поезія не може жити на смітнику.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Я вірші став писать під вечір золотий.