Головні члени речення

А Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Б Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

В Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Г Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Д Стежкою наближалися дві молодиці.

А Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.

Б П’ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

В Тут ми з Піратом і кинулись до моркви.

Г Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Д Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

А Твоє життя — то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Б Десятки шкіл розпочали навчальний рік у нових приміщеннях.

В Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги і від смерті.

Г Чорне море омиває Кримський півострів.

Д Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

А Визволені не можуть забути своїх визволителів,

Б Усмішкою дитячої фортуни було для нас потрапити в той дім.

В І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

Г Буде змушений упасти мертвим хижий птах.

Д Починає світати за лісом червоною барвою.

А Ми нічого спинити не в силі.

Б Сідати за стайню збирається сонце.

В Намотати на вус — означає добре запам’ятати.

Г Іти мені додому - неблизький світ.

Д Стати хліборобом радили мені з дитинства.

А Море було безбарвне, аж чорне.

Б Гірські печери ще затоплені водою.

В Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Г Щире кохання не вкрите серпанками.

Д Грудневі дерева стоять голі.

А Вести всі роботи з дотриманням графіка — золоте правило.

Б Найбільша наша турбота — виробити спільні рекомендації.

В Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку.

Г Передавати досвід молодим — найбільше щастя.

Д О вісімнадцятій тридцять будь обов’язково вдома.

А Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.

Б Художник щоразу все мусить відкривати заново.

В Сорок вісім могутніх струменів злилися в один велетенський водоспад.

Г А три покоління селянського дому вмістились на знімках старого альбому.

Д Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті!

А У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Б Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

В У справедливих армій доля завжди прекрасна.

Г На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Д Горобці в піску сипкому — ніби діти у ставку.

А Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Б Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

В Життя стає радістю для кожного у рідному краю.

Г Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Д Боятися смерті — на світі не жити.

А Заміж вийти — не дощову погоду пересидіти.

Б А ось тепер будемо вечеряти всі разом.

В Любить людей мене навчила мати.

Г Моє серце прагне буять на просторі!

Д На дніпровській долині ромашка побита зів’яла.

А Селяни виходять на городи, поля, копають і висівають у землю насіння.

Б За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

В Місто не знало спочинку ні вдень ні вночі, а гуркотіло, гомоніло, кипіло.

Г Лози, кручі, висип, ліс — усе блищить і сяє на сонці.

Д Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах.