Граматична основа речення. Розділові знаки у простому ускладненому реченні.

 Минуле ніколи не повернеться.

 Вася Багіров дуже хотів побачити знайомого.

 Несказане лишилось несказанним.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

 І правда кривду спопелить, коли навчиться люд убогий громадою обух сталить.

 Вона не збиралася довго затримуватись у Харкові.

Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці .

 На уроках він завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди скаже не до речі, не до ладу – як Пилип з конопель вистрибне 

 Я буду жити, бо жива мета.

 По двісті років можуть жить ворони, а солов’ї живуть так мало літ.

 Тривога прадіда предавня мені заснути не дає.

В борні за мир наш труд є зброя.

Вітри з розгону поламали скрипку.

Багато літ перевернулось, води чимало утекло.

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Хвилею зеленою піднімається навесні Батиєва гора.

 Справа, зліва і спереду стояли озера й озерця.

 Рожеві, жовті, золоті, руді сади і мури.

 Не зобидь ні старця, ні дитину, поділись останнім сухарем.

Навечерявшись, Штепа на зло всім роздягнувся, ліг і швидко заснув .

В хаті стояв густий передсвітанковий морок.

 І наші артільні безмежні поля до мене схиляють свій колос.

Всі коси Мотря пообтикала квітами з червоних, синіх, зелених і жовтих вузеньких стьожок.

Ой водо-водограй, грай для нас грай, танок свій жвавий ти не зупиняй .

І море, і озеро, і синій високий берег, і широкий степ – усе було залите гарячим маревом.

Якщо тобі не допомагають лікарі, хай стануть для тебе лікарями такі три поради гарний настрій, спокій, дієта.

І сміливість, і хоробрість, і відвага, і честь все це добре на війні, але ще краще, коли б ці риси виявлялися в мирному житті.

 Три знаряддя є у лікаря, – слово, рослина, ніж.

Обуха батогом не проб’єш.

Зіграй мені осінній плач калини.

Затишно дітям в пазусі казок.

Берегти треба наше багатство .

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Наче в провесні чи в літі зацвіли поля.

Ніхто руки мені не стисне в землі холодній і німій.

Сміються гори, доли, і вершини, і всі підкови, згублені в полях.

 А над усім тим густо стелиться дух свіжого степового сіна.

 Понад греблею росли густі високі зелені та кучеряві верби.

 В зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки 

Як я вас люблю лісові осінні гості.

 За науку цілуйте батькам руки.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м'ятою.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Сідати за стайню збирається сонце.

Це "добре "прозвучало тепер м'яко.

Іти мені додому неблизький світ.

Стати хліборобом радили мені з дитинства.