Класифікація речень. ЗНО

Життя гортає сторінки, не зупиняється, годинник свариться роками на стіні.

Самотність - як обірвана струна, вона ніколи не буває в парі.

Розгулялося літо в росах, у золотих пшеничних косах, у полинових перевеслах.

Давай ще раз побудемо ми разом, нам вечір цей сам Бог подарував.

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло.

Народилося літо з дощів і снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Мені чомусь наснилася весна, така ясна, така сліпучо-біла.

Зустрілись двоє пізно по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова.

Початок літа - і з-під батьківської опіки виривається молоде покоління.

Молоді серця вбирають напутні слова, повні мудрості й доброти.

Дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа.

Синиці, зозулі розгойдують квітневий досвіток, розворушують кожну гілочку.

Червоне сонце закотилося в імлу й пірнуло за обрій.

Нехай добро завертає в кожен дім і сіє своє золоте зерно.

Жваве полум'я жагуче здійснилося вгору й засичало.

Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.

Не дивися так привітно, яблуневоцвітно.

День біжить, дзвенить-сміється, усміхається!

Гукнем же в світ про наші болі!

Хто може ніч обернуть на днину?

Годі бити байдики!

Осінь сіла відпочити.

Зима з весною обнялися.

Сергій - ні риба ні м'ясо.

Літо й досі не здається.

Батько із сином були терплячими.

Чумацький шлях - сузір'я.

Братик нашкодив і накивав п'ятами.

Ще сонячні промені сплять.

Не все пробачить можна і забути.

Сусіди почали бити тривогу.

Сиплеться й сиплеться осіннє листя.

Поети - вічні перехожі.

У високості - блакить.

Старі дуби, спасибі вам за осінь!

Мій перший вірш написаний в окопі.

П'єм дикого ячменю буйний солод.

Струшую роси - свідків сходу сонця.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати.

Навколо буйний цвіт чорнобривців.

Свята наївність - фразеологізм.

На сході троянди світання в хитанні гілок золотих.

І вірші, і щастя - усе суєта, окрім золотистої чашечки кави.

Ночвами моря не перепливеш.

Наступає ніжно на траву скромна по-жіночому бджола.

Свята наївність - фразеологізм.

На сході троянди світання в хитанні гілок золотих.

І вірші, і щастя - усе суєта, окрім золотистої чашечки кави.

Ночвами моря не перепливеш.

Наступає ніжно на траву скромна по-жіночому бджола.

Свята наївність - фразеологізм.

На сході троянди світання в хитанні гілок золотих.

І вірші, і щастя - усе суєта, окрім золотистої чашечки кави.

Ночвами моря не перепливеш.

Наступає ніжно на траву скромна по-жіночому бджола.

Свята наївність - фразеологізм.

На сході троянди світання в хитанні гілок золотих.

І вірші, і щастя - усе суєта, окрім золотистої чашечки кави.

Ночвами моря не перепливеш.

Наступає ніжно на траву скромна по-жіночому бджола.