Контрольна робота №1. Повторення вивченого. Синтаксис. Пунктуація. Пряма і непряма мова.

А) присудок і обставина

Б) головні та другорядні члени речення 

В) підмет і присудок

А) Промайнули літо і осінь, сходить зима (М. Олійник) 

Б) Так ми й сиділи у тихій кімнаті, в мирній розмові — людина і птиця (А. Малишко)

 В) Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. Коцюбинський)

Г) Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морю (Леся Українка)

А) Їй бачився Дніпро, бачилось Запоріжжя, бачились могутні вогнедишні береги (Яків Баш)

б) Б) Її очі, широкі й розкриті, прикулися до чорної небесної глибини (Ю. Смолич)

 В) Я бачу, погляд твій палає від погорди. (Леся Українка) 

Г) Степан згадував, хоча й не часто, рідне село. (В. Підмогильний) 

А) Англійці в розпачі кричать, - «Рятуй нас, милий боже!» (Леся Українка)

Б) «Ось і траншея, по якій ми вели вогонь»: сказав Брянський, і всіх потягло глянути на результати своєї роботи (О. Гончар)

 В) Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка)

Г) «Марино, Марино, гукав він, витріщившись у сволок очима, — кажеш, що пам’ятаєш давнє лихо?!!» (Панас Мирний)

А) Аскольд ствердив, що й Людмила так про це говорить.

Б) Мати питала в Лавріна, чи гарна хата в його Мелашки.

В) Аркадій Петрович зацікавивсь, чи почали сіно возити.

Г) Вишлевич зупинив пана Юзефа і запитав, а де Юлія.

А) «Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. І поки живе мова — житиме й народ як національність» (І. Огієнко).

Б) «Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною» (П. Тичина).

В) «Один з найулюбленіших народних героїв — козак Голота, який не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота» (з підручника)

Г) «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», - ще раз співає хор.

(І. Нечуй-Левицький)

А) А: «П»-а. 

Б) «П, -а, -п…»

В) «П», -а. 

Г) «П-а,-п…» 

А) діалог

 Б) цитата 

В) пряма мова

Г) непряма мова

А) Тлумачний словник слово «привітний» пояснює так: «той, що виявляє доброзичливість, привітність»

Б) Бути привітним-значить радіти іншому, а доброзичливим-бажати добра. 

В) Похмуро буркнути привітання – це однаково, що сказати «Набрид ти мені».

Г) Коли ж, вітаючись, ми посміхнемося, будемо привітними, то ніби скажемо одне одному: «Ви мені приємні, я вас поважаю, я радий вас бачити!»

А) цитатою

Б) діалогом

В) непрямою мовою

Г) прямою мовою

А) Мати благала Миколу «Сину, не зачіпай ти осавули» (І. Нечуй-Левицький). 

 Б) «Бути хорошим гравером,– часом говорив Тарас— значить розповсюджувати прекрасне й повчальне в народі» (О. Ільченко).

В) «Оце наша електростанція, пояснював Іван Федорович. — Хіба не красуня?»

Г) «Ох, голубе!–Лисиця застогнала— Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть» (Л. Глібов)

А. Крізь сотні сумнівів я йду до тебе добро і правдо віку (В. Стус).

Б. Не вам за правду пресвятую стать (Т. Шевченко). 

В. Спали мені на думку рядки, в яких Павло Тичина закликав землю велетнів родити.

Г. І, може, в тихій твоїй хаті я буду знову розмовлять з тобою (Т.Шевченко).