Контрольна робота 1 Складносурядне речення Варіант 2

об...їзд, б...юджет, двох...ярусний

ін...єкція, миш...як, В...єтнам

об...єкт, без...язикий, бутон...єрка

дос...є, кутюр...є, кеш...ю

кон...юнктивіт, він...єтка, ад...ютант

сімферопол...ський, Уман...щина, різ...бяр

дрібнесен...кий, рибал...ство, мен...ший

він...чати, винос...те, кишен...ці

консул...ський, волин...ський, запоріз...кий

жмен...ці, мистец...кий, брин...чати

Дружба звеличує людину, подвоює її сили, окрилює душу.

Сіються над землею жайворонкові пісні, віщуючи врожай і достаток.

Понад сади, обтяжені плодами, з прощальним криком журавлі летять.

Маленький подав голосок, і мама побігла до спальні.

За розчиненими дверима синіло неозоре марсіанське небо, гаряче й незворушне, мов тропічна морська глибінь.

Зрідка риба спросоння скинеться, птах озветься у гущині.

Маланка приступила до печі, одсунула горнятко й зазирнула в нього...

Сніжана приклала коралі до своєї ніжної шкіри, і низка немов засвітилась, ожила.

й освітлювало все навкруг.

обливаючи яскраво-червоним золотом рідкі хмари.

як жар, багряне.

танула сиза мла.

і розсіювалось біле плетиво хмар.

Маріанна підійшла до шафи й почала знову переглядати книжки.

Рудий підкотив другу брилу до першої і обхопивши її руками намагався підняти.

Нараз щось заворушилось і Олексій побачив смугасте замурзане кошеня.

Олег сів у рипуче крісло і почав розгойдуватись.

Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє.

Сонце сходило але гілля смерек і сусідні горби заслонювали його вид.

Дихнув лагідніший вітерець і вступила весна.

Серпень страву готує а вересень подає її до столу.

Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкне.

Завзятість перемогла і Олекса кинувся бігти до гори.

Сад розбудять пташині пісні і минеться щемлива тривога.

Ні шелесне лист ані ворухнеться травинка.

Коли ви складаєте іспит і яким підручником ви користуєтесь?

Ми з братом прибрали оселю а мама приготувала смачну вечерю.

Ще день чи два і зацвітуть сади.

А години за дві приїхав і каже — «Це в мене тренування такі, точно за графіком».

«Слово — зброя, — говорив Максим Рильський і додавав: — Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати».

«Ну що я, — думалось мені, — У порівнянні хоча б із оцим деревом? Якась

комаха! А в порівнянні з цілим лісом? Якийсь мікроб. А в порівнянні з земною кулею?»

«А Олесь буде у формі!..», — подумав Костик, і йому стало до того сумно, що навіть у горлі защеміло.

«Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка, — Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом...»

«Багато величного є на Землі, але немає нічого більшого, як людина», - переконував славетний драматург Софокл.

Т. Г. Шевченко закликав своїх земляків:

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає...

І. Франко називав Г. Квітку-Основ’яненка: «творцем людової повісті», у якій уперше в Європі було показано в позитивному плані селянина.

«Ну, як-таки, щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде», - дивується Мавка, героїня драми-феєрії «Лісова пісня», автором якої є Леся Українка.

«Пишною трояндою в саду української літератури» назвав Михайло Старицький українську письменницю Ольгу Кобилянську.

Акація і береза були ще зелені, але ніжний клен уже ронив своє листя.

Десь над Тошанню у вербах шумів вітер, і глухо клекотіла вода.

 Загриміло, і полегшено зітхнув степ, і радісніше стало навкруги.

Труднощі мучать, зате розуму учать.

Хай лягають зморшки на обличчя і все вище тисне кров моя. 

 Мабуть батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася.

 Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

 Сонечко зайшло і надворі почало вже темніти.

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Уночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Під стріху вигнався соняшник і кручені паничі по ньому в'ються.

Буркотить незадоволено ведмідь : - "Чим би це мені солодким закусить?"

А мати нам каже, - "Погляньте, яка ця наша велика, могутня ріка!"

  "Сонце раді ми вітать" - віти листям шелестять.

"Козацькому роду нема переводу!" - співають в народі давно.

Трохим крізь сон почув, як двері від повітки скрипнули, і зараз відкрив очі.

 Відзивався якийсь татарський голос З цього нічого не вийде.

 Він казав, що визволення наше недалеке.

Тато розповідав, що поле вже зазеленіло.