Контрольна робота

А А дівча тим часом росло, і якось нараз довідалося все село, що це Петруня — лісникова дочка.

Б Ще після війни люди возили з глинища глину на дахи: світло-жовту, червону, білу.

В 3 полтавської Богданівки, з біленької селянської хати рушила у світи творчість народної художниці Катерини Білокур, пішла до людей її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси.

Г Якби голос ніжний, тихий, любий запунав — на хвилину б, може, лихо він тяжке приспав.

А Ми думаєм про вас — і тому наші руки не в’януть біля плуга і станка.

Б Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось.

В У такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо.

Г Тепер ніби все з’ясовується: Кий — це той, хто разом із братами заснував наше місто, від його імені пішла й назва.

А Прощання перейде колись у картини мої, розлука зів’є собі гніздо в моєму серці.

Б Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися.

В Я знаю: кожній дитині потрібна ласкава увага батьків.

Г Життя коротке — мистецтво вічне.

А Сашко навшпиньках зайшов у свою кімнату, хутко ліг, заплющив очі: у синьому океані біля його хати повз грушу пропливали білі айсберги.

Б Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

В Берег наближався, ліс виростав, і намети в затінку дерев збільшувалися.

Г Блакить мою душу обвіяла, душа моя сонця намріяла, душа причастилася крутості трав — добридень я світу сказав.

А Рада б зірка зійти чорна хмара заступає.

Б Раптом Сіроманець заліг з горба вітер доніс йому запах дикого звіра.

В По дорозі косарі гомоніли про різне злазили з воза перед калюжами й на гору потім сідали і я знов бачив навколо себе їх велетенські спини.

Г У груші був тоненький голосочок вона в дитинство кликала мене.