14.02 8-А, 8-Б КОНТРОЛЬНА РОБОТА №4 з теми « СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ. ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ (ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ, ЗВЕРТАННЯ, ВСТАВНІ СЛОВА)» .

А. На шастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Б. На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

В. Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Г. Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Д. Поки працювали в полі дощу на щастя не було

А. Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть думки.

Б. Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

В. У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

Г. На думку професора посилається більшість викладачів.

Д. Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело?

А. Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Б. Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним пів світу обняла.

В. Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Г. Рука в руці - і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Д. Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

А. Тебе я земле всю сходив до краю.

Б. О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів

В. Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Г. Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писати.

Д. Ой не крийся природо не крийся що ти в тузі за літом у тузі.

А. Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Б. Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

В. Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Г. О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз - ще й тлінно.

Д. О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас єднав в часи прадавніх зрушень.

присудки

додатки

обставини

підмети

Пахне вітром і землею вогкий вітер-срібнокрил

Ніколи не повертаються назад три речі час, слово, можливість

У дружбі немає ні боржників, ні благодійників.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

Чи знаєш ти , хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

 Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

Всі кольори я душею прийму: білі, рожеві, блакитні, червоні.

Діти кинулися один перед одним рвати чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові дзвіночки.

Обважніле листя дерев, зелень кущів картоплі - усе ніби порозбухало водою.

Яблуні дихають цвітом росяно, червоно, біло.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Плітки -найгірша звичка і найбільше лихо.

Порядності і чемності навчають у дитинстві

Від ножа рана заживає, від слова загниває.

Розуміння і каяття завжди приходять пізно

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину. 

Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.  

І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.