Розділові знаки при однорідних членах речення

Барвиста небесна дуга веселки набирає воду з річки. 

Учора біля озера було багато людей.

Удовина хата була висока світла й дзвінка.

Ні голубого неба,ні димчатих лісів-нічого я не бачив.

Сріблясті роси тремтять на останніх квітках,на візерунчастім листі акації.

Повисла веселка над лісом і річкою,вплелась у дерева барвистою стрічкою

 Усе іде,але не все минає над берегами вічної ріки.

Осінній смерк, і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

 І все поволі зникає море, скелі, земля.

  Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах, у болотній воді.

 Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

 Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

3 нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених, сіятелів,— він годивсь на все.

Чорна, непроглядна темрява стояла кругом.

Тепле ясне сонце цілий день висить у світлій синяві.

Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

А. Усюди і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги росли молоді осокори.

Б. І вівці і корови і череда усе випало дівчині з думки

В. Однокрил неодмінно ніс у дзьобі щось блискуче або ґудзик або скляночку або ще якусь цяцьку

Г. Людяність складають такі якості любов, надія, віра.

А. І на тим рушничкові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов (А.Малишко).

Б. Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх простора Дніпра (О. Довженко).

В. А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом (Марко Вовчок).

Г. І так повзла зима, заметільна, сніжна, морозна

(М. Рильський).

А. 1,2

Б. 2,3

В. 3,4

Г. 1,3

А. Ніч була хоч і зоряна та темна.

Б. Не руйнуймо ні веж ні людської душі височин.

В. Ні з того ні з сього у небі збиралися хмари.

Г. Ми чуєм трав зелений крик і дощів задумані рефрени.

Він ходитиме з нею скрізь по театрах кіно та вечірках. 

Ні я хочу крізь сльози сміятись серед лиха співати пісні без надії таки сподіватись жити хочу! 

Тонкі брови русяві дрібні кучері рум'яні губи  усе це дихало молодою парубоцькою красою

Лучче мені проміняти шаблю на веретено аніж напасти вдвох на одного! 

Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме і симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави.

В піснях і труд, і туга і любов.

Наш народ могутній, і сильний.

Усе гори, луки, поля - радує око.

У горі і в радості, в сумі й веселощах - завжди залишайся Людиною.