Контрольна робота. Однорідні члени речення. Узагальнювальні слова. Розділові знаки

 Тече вода в синє море, та не витікає.

 То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

У небі то ракети розгоряються, то гаснуть зірки.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

  Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

Настало душне і гаряче літо.

  Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

 однорідними додатками

 однорідними підметами

 однорідними означеннями

однорідними присудками

Падали на пісок сині зелені жовті жовтогарячі кружала світу.

Міцні чоловічі пальці тримають маленький різець і торкаються ним серцевини липи.

Біля віконної рами висить невелике чотирикутне дзеркало.

 Відтак із п’ятирічного віку тендітна гуцулка губиться в горах і шукає чарівне червоне яблуко.

 і залишає по собі лише іскорки.

розведене пастухами ще зранку.

  що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

 Татові захотілося поїхати далі...

Люди з пароплава привезли на берег великі бочки залишили їх тут і повернулися назад.

Норми князівських «Уставів» поширювалися на всі прошарки населення утверджували авторитет влади як умови державного процвітання.

 І сів він біля старої яблуні перепочити замилувавшися заходом сонця.

  Страшні війни, лихоліття понищили в Україні дуже багато чудових витворів людського духу і прекрасних споруд.

  І навіть Остап побачив той футбол на стадіоні.

 Культура західноєвропейського середньовіччя мала три смислотворчих вузли: церкву, замок та місто.

 Велика Китайська стіна, руїни Колізею у Римі чи давньогрецький Парфенон в Афінах варті уваги і пошани.

 І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать

І голод і холод оселилися в Чіпчиній хаті

Нічний спосіб ведуть і сич і сова

  Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м'ясо

Не так кущі як гілки дерев ускладнювали пересування лісом

1

2

3

4

Я спішу до землі до зеленого дива до свого джерела до живої води.

Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців коників метеликів жуків.

Весну щиро люблять люди і птахи дерева і комахи.

Надворі повсюди лежала роса на жовтій траві осінній на шипшині на круглій павутині попід стріхою.

Лози, кручі, ліс - усе блищить і сяє на вранішньому сонці.

І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю, мов дівчину в зеленім гаї.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні й тополі.

Усе: і дорога, і гори, і стежка, і круча над Россю - поменшало і звузилося.

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Моє село мої тумани мої весняні солов'ї досвітні роси на світанні і грози мої усе що чув що передбачив не виплакати.

Усе було все кануло у лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись у горщиках у вузликах на жердках у сінях у повітці попід стріхою.

  На річці, в лісі, на полі — усюди німа тиша.

 З хати виходять люди: і дівчата, і молодиці, і чоловіки.

  І здається, що пропахло все хлібом навкруг: сад, подвір’я, ластівки, навіть річка і луг…

 І все воно разом: і квіти, і картини – створювали затишок, від усього віяло обжитістю

 Ах як усього багато неба сонця веселої зелені.

 На нараді були присутні директор і заступник директора і головний бухгалтер і начальники цехів.

 Усі дерева які розквітли в саду яблуні і груші і сливи заполонили ароматом повітря

Наймен­ший шерхіт луск гіллячки шум пташиного крила, цокіт ко­пит усе резонувало тут надзвичайно лунко чисто повно­голосо

На лісах дрімучих, темних, на незайманих степах спочивала Україна в золотих, дитячих снах.

 Не стихав до ночі галас, дикий рев і ніжний спів…

  Марина була смілива й проворна

 То ведмідь ішов напитись, остудитися в воді, то збирають під дубами чорні вепри жолуді.

Раз якось був тихий літній вечір.

 Тихі ніжні зорі спадали з неба…

 Блискають тільки гострі колючі згуки.

 По лісах дрімучих темних з луком пращур наш ішов…