Узагальнення й систематизація вивченого з теми "Речення з однорідними членами"

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? 

Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь. 

Це був високий інтелігентний чоловік

Запам’яталося гарне дівоче обличчя. 

В альбомі були давні студентські фотографії.

Ні, не вагання рівновага стала долею митця. 

Усе розмови, погляди, пісні закарбувалося в пам’яті. 

Розмови, погляди, пісні усе закарбувалося в пам’яті. 

Усе закарбувалося в пам’яті розмови, погляди, пісні. 

Розмови, погляди, пісні це наймиліші спогади.

Максим увесь день працював: часу залишалося обмаль. 

Максим увесь день завзято працював: готував доповідь, лагодив комп’ютер, відповідав на телефонні дзвінки. 

Максим увесь день завзято працював, готував доповідь, лагодив комп’ютер, відповідав на телефонні дзвінки. 

Максим увесь день працював — завзято, наполегливо й продуктивно. 

Максим увесь день завзято, наполегливо й продуктивно працював.

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

В гарячий літній день ліс на горах сяє а в долинах чорніє.

Сльози радості зберігають по чисто виголених худих щоках.

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Верхній шар чорнозему змінився твердою віками спресованою глиною.

А мати жде і поглядом далеким шукає битий посивілий шлях.

Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Сократ говорив рівним спокійним голосом.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Водив той загін якийсь славетний генерал чорновусий стрункий завзятий.

Пролітав буйний вітер в пустині по палі безкрайому мертвому.

Лупиться під палаючим сонцем старенький вимитий дощами дах.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Під хатою цвітуть просвічені сонцем високі рожі.

Тінь сягала аж на дальні вкриті молоденькою зеленню кручі.

Ліворуч на стіні чорніли ковані двері угорі високий критий залізом дах.

1,2

2,3

3,4

1,3

1,4

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці.

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

Будинки садки сніги усе млії в теплі сонця.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Сині все озера річка в синяві намоклий ліс.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

І все поволі зникає море скелі земля.

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горі.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.