Контрольна робота (Однорідні члени речення, звертання і вставні слова)

Дощ січе воду, камінь. 

Хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця.

По долині, по стежині біжить сонце. 

Все на землі прагне сонця, спокою, радості, волі.

Минають роки і сторіччя, відходять у небуття покоління людей.

Сюди з'жджався люд із Галича, Львова, Сандомира, самої Литви і навіть із Києва. (П. Загребельний)

Кожна людина за довге життя знає, захоплення й розчарування, радість і розраду, любов і ненависть, нещастя і щастя. (О. Довженко) 

Не тільки річка, гребля, озеро, а й ліс, і безмежні поля навколо дивували красою весь білий світ. (Б. Харчук) 

Гори, ліс, поля йозера, вловлювали, поглинали й гасили скрегіт заліза і надсадність моторів. (Б. Харчук)

третє 

друге

перше

четверте

Дослідник Павло Алеппський відзначав освіченість українців, музичність, любов до природи. (З підручником)

Від вогнища долітали лункі звуки, сміх, покашлювання, чиясь тиха, впівголоса пісня. (Г. Тютюнник)

І квітла, снила, парувала важка чорноземна рілля. (А. Малишко)

Україно тернова, свята і висока, не зів'януть твої корогви золоті. (Т. Севернюк)

А хіба ці гніді сірі перисті вороні сиві коні щось розуміють? (В. Дрозд) 

Роль архітектурної пластики у декорі сучасного сільського житла значно зросла. (З підручника)

Несподівана приголомшива глибока образа ятрила серце. (В. Ян)

Тепер же земля під ногами була тепла ласкава як дихання паруючої ріки. (Г. Тютюнник)

У різноманітних формах народного образотворчого мистецтва втілені світоглядні ідеї та естетичні смаки народу. (З підручника)

Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось.

Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький, був сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка.

Ой у полі три криниченьки, любив козак три дівчиноньки…

Почекай-но, дівчино, ще й для тебе троянди весни розцвітуть.

Проситься в серце матусина пісня.

 Полювання як ви потім побачите потребує чимало часу (Остап Вишня)

Читаю знов твої листи моя ти пташко різна, мила (В. Сосюра).

О земле рідна знаєш ти свій шлях у бурі і негоді (М. Рильський).

На жаль чудес на світі не буває (П. Воронько).

Ой біжи, біжи досадо не вертай до хати не пущу тебе колиску синову гойдати (В. Симоненко).

Примхлива ти юрмальська осене — дощ лихий напосівся... (І. Драч).

Гей ти пісне-серцегубко лийся глибоко в серця (Олександр Олесь).

Прийди весно прийди рясна новим життям заграй (Б. Лепкий).

Буває часом сліпну від краси (Л. Костенко).

Горе, кажуть об горе чіпляється (Панас Мирний).

О, направду, знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє, про віщо листя шелестить (Олександр Олесь).

У променях вранішнього сонця сніг здається, рожевим (О. Гончар). 

Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча (І. Котляревський).

Іній виступив на відрі з водою, що стоїть на ослоні біля столу, і здається на материних щоках виступив (Є. Гуцало).

Правду кажучи, йому й самому кортіло довантажити підводи... (О. Гончар).

Вона звичайно може, їхня правда мабутьтаки, їхня (О. Довженко).

Справді добре сміється той, хто сміється останній (М. Стельмах).

А все-таки катюзі як кажуть буде по заслузі (Л . Глібов).

Поїдемо певно човном, коли море буде таке тихе, як нині (М. Коцюбинський).

Там з гір усю країну видно (Леся Українка).

І мені вже нічого не треба: ні скарбів, ні утіх, ні жалів.

Березу, вільху і ліщину, дубів могутність величаву, і навіть, тихий верболіз, люблю я ліс.

Кожен кущик, горбок, долинка — все це було йому знайоме.

 Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок —можна було викосити косою в траві.