Контрольна робота. Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

Може десь у лісах ти чар -зілля шукала сонце -руту знайшла і мене зчарувала

Я піду в далекі гори на широкі полонини

Шевченко писав багато творів і поем

Вона говорила про красу і щастя про відвагу й радість

Широкою вкритою туманом долиною поверталися додому

Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?

І нехай в*януть білі й рожеві червоні й блакитні троянди

А гострозоре мужнє покоління уже росте на молодій землі

Синьо – синьо тумани повилися, огорнули зелені сади

Опадає жовте листя, в барвах міниться й кружля

Здається, що це янгол злетів з небес, сів у нього за столом і виспівує тужливу, але чарівну пісню

З другої хати доносилась сумна журлива пісня

Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь

Це був високий інтелегентний чоловік

Запам*яталося гарне дівоче обличчя

В альбомі були давні студентські фотографії

І молоденькі листочки і паркани все виблискувало на сонці після дощу

Зрідка вгадується хода перехожого уривок розмов писк усе що завгодно

Хай буде все у нас казкове обличчя одяг і душа

Гори гай луги поля вся земля їй їй виспівує :"Осанна!"

1

2

3

Гарна проте дорога книга

Хоч на чверть кроку проте попереду 

Димко проте жваво налягав на весла, і легенький човен хутко просувався по прозорій воді.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтавщину

Мені кажуть, щоб частіше усміхався

На щастя ми встигли на потяг в останню хвилину перед відправленням

Ніжність наприклад описати математично не можна

Не жартуй наді мною будь ласка

Пісня здавалося бриніла вже в ньому 

Адже щоденна зарядка зміцнює здоров'я.

виступають підметом     

виступають означенням   

не виступають членами речення

виступають присудком

Адже ти став хорошим учнем

Погода виходить зіпсувалася ще звечора

Минуло по суті зовсім небагато часу, і людина здобула крила,

Під час ранкової зарядки необхідно, щоб у кімнаті було свіже повітря

А завтра ж у мене знаєш важливі справи в місті

Мені здається що жила я завжди.

Ніжність якраз описати математично не можна

Отак бува німі вітри ячать гойдаючи небес ясну колиску

Гордістю кожної оселі був рушник вишитий мамою бабусею.

Тихі ніжні зорі спадали з неба.

Учися пробачати юний друже якою б кривда не була.

За все тобі спасибі!

Мамо, хочеш, я намалюю тобі сад?

Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе мила васильки з-під вій

Ніночко, у тебе ж глибокий по­тяг до літератури!

Дорогий діду, а які у сонця клю­чі?

О слово рідне! Орле скутий!

О панно Інно, панно Інно!

Ти знаєш, що ти - людина

Ой ти , дівчино, з горіха зерня

Відвідувачі зоопарку, не годуйте тварин!

Любий абітурієнт, наш університет чекає на тебе

Колего, дозвольте вас познайомити

Україно, ти завжди в моєму серці

Верни до мене пам’яте моя... 

Знаю, знаю дівчинонько чим я тебе розгнівив: що я вчора ізвечора із другою говорив 

У Вербний тиждень за народним віруванням не можна сіяти городини... 

О сарнонько приходь вечірньою добою на скло прозорих вод... 

Не забувайте незабутнє воно вже інеєм взялось.

Почекай-но дівчино ще й для тебе троянди весни розцвітуть.

Ой не ходи Грицю та на вечорниці

Будьте уваж­ними сини мої один до одного

Душа, твоя мій брате, бентежиться даремно.

Гей, в селі найкраща дівчино, привітайте гостя зараз же...

Україно! Ти, моя молитво!

Рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє сер­це не розбите..

Але серед цієї суєти не загублю тебе я рідна, мово!

Ми чуємо, тебе, Кобзарю, крізь століття..

А ти, моє трудне й пекельне слово, чи заговориш, як мене не стане, чи разом з голосом моїм умреш?

Чудна, ти дочко! Я про тебе дбаю