Контрольна робота. Однорідні члени реченняя. Звертання. Вставні слова.

мабуть

звичайно

ймовірно

між іншим

3

у всіх

2

1

1

2

3

4

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

Усе я пізнав там і втрати зловісні і радість і горе і спів солов’я .

Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.

Усе забудеться морози і люта завія.

Жайворонкова пісня розбуркує в душі добрість, щирість, любов до всього.

З лісу в широких киреях виходять вечір і туман.

Віяло молоком і дозрілою суницею.

Усе набрало якоїсь святковості, незвичності, таємничості.

А ріка життя все шумить і піни­ться, і стогне

Кожен кущик, горбок, долина, стежечка — усе це йому знайоме.

Усяке птаство як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати.

Зимове сонце з'явилося на мить, і заховалося за хмарами.

Протоптані від хати стежки бігли в усі боки до школи, до кри­ниці, до ставка.

Весною усе прокидалось та цвіло і пахло навкруги.

Облетіли вже клени, каштани і яблуні.

Під вікном у нас на травичці жили в рукавичці жабка, мишка і півник.

В очах дівчини здавалося була зібрана вся синява неба.

 Сади цвіли в такому здавалося захваті, як ніколи.

Восени листя кущів здавалося червоним багаттям.

Здавалося дід якось ніби трохи сяяв.

Справді за дурною головою — ногам діло.

Він принаймні вибачився.

Я вас справді не розумію

Навіть часом сліпну від краси.

 Гуркочи у долю мою, світе, хвилями прадавнього Дніпра.

 О, степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском.

Нам випало, сину, досіяти і долюбити батьківське поле.

 Печаль і радість, повніть моє горе...

Шкода його ніхто не почув.

Шкода й говорити бо він і так не зрозуміє.

Шкода завдана паводком була непоправна.

Оленці було шкода розлучатися з подругою.

отже

може

навіть                      

мабуть      

Довженко- оповідач, здається мені, перевершував Довженка- художника.

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатич­ний.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов. 

Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Гале, Марію, пані Тетяно 

Людмило, зима, поле 

Україно, хлопче, козаче 

Наталіє, матусю, донечка 

емоції мовця

упевненість

джерело повідомлення

порядок викладу думок та зв’язок між ними

У дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму

Сама Феодосія згадувала (певно досить пильно за тим стежила), що Шевченко ходив по селу, оточе­ний юрмою односельчан

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коха­ний.

Повними радості очима дивлюся на тебе, таємна Чорногоро, на тебе, синьоокий Черемоше.

Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє.

Через тумани лихі, через велике горе,ти, світиш мені моя зоре.

Рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє серце не розбите ...

Ти, Галю, дивилася на неї зі злістю.

Ой біжи біжи досадо не вертай до хати не пущу тебе колиску синову гойдати

Можна все на світі вибирати сину вибрати не можна тільки Батьківщину. 

Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії. 

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Ви зараз звичайно можете передумати їхати в це відрядження.

Ніхто не може таке витримати.

Я принаймні знаю правила поведінки в громадських місцях.

Інколи найщиріша правда здається такою неправдоподібною.

Учорашні школярі невміло прощаються, можливо, хтось комусь тисне руку і востаннє розходяться, можливо, розходяться на все життя.

Мабуть, тому, що душа наша приростає до рідної землі, до рідного її куточка.

Отже, живемо ми в цьому будинку, в цій квартирі, і в нас на балконі завжди хтось живе.

На щастя, краса не щезла з лиця нашої планети.

О люди люди свою душу не замикайте на замки! 

Летять мої лелеки чорнобриві навстріч твоїм руся­вим журавлям.

Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув до нас.

Так ніхто не кохав!  

Усі кажуть що дівчина дуже талановита. (У реченні є вставне слово)

 Весна, як кажуть, днем красна.(У реченні є вставлена конструкція).

Віктор прийде, напевно, вчасно (У цьому реченні є вставне слово).

І земля, і люди, і птиці прагнуть весни. (Речення складне)

Мій друже, я Красу люблю

Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу землю, на Україну.

Гей, ви, далі солов'їні, давні весни сині, одцвіли, ви, облетіли цві­том на калині.

Прости мене, мій синочку!

Сину мій Тимоше то ж був наказ.

Я не тебе люблю о ні моя хистка леліє

Зласкався доле над моїм народом

Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід!