Контрольна робота. Односкладне речення, 8 клас

На полі одразу зчинився галас.

Я йшов усе далі й далі в глибину лісів.

У тихій журбі вклонявся вечір дневі.

Не люблю осінньої ночі.

Улюблений мій тихий сад.

У гаю - веселий щебіт пташок.

Глибоке небо, білі хмари.

Проліски прекрасні.

У тітки Василини рушники на стінах.

І калини, і м'ята біля рідної хати.

За чорним полем ще чорніший ліс.

Закортіло побачитись.

Виточу, вигострю зброю іскристу.

Осіння, золота пора.

Мене в цій заті привітали, нагодували.

Тим часом розвиднялося, світало.

Максимове бліде обличчя потемніло, а сірі очі виказували хвилювання.

Привчав мене батько трудитись до поту, а мама навчила любити пісні.

Сливу вирощують із четвертого століття до нашої ери, і в дикому вигляді її не зустрінеш.

Яблука їдять свіжими, сушеними, моченими і замороженими.

Бережи одяг, доки новий, а здоров'я - доки молодий.

Ласкаве і тепле море.

В коморі пахло борошном і сушеним липовим цвітом.

Безлюдний, похмурий край.

Вхід до землянки зробили під великим горіховим кущем.

Давно стою, виглядаю запорожця з лугу.

Зима. Холоднеча. Засніжений ліс.

узагальнено-особове

неозначено-особове

означено-особове

називне

Людина створила культуру, а культура людину.

Око бачить далеко, а розум бачить ще далі.

У вухах сережки блищать, а на руках золоті персні.

Морози пішли на південь, Сірки на північ.

Коли будували Змієві вали?

Стоїть церква над самою водою як та свічка блискає проти сонця своїм блискучим хрестом.

Хліб у народі завжди берегли, оберігали, ставились як до святині.

Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.

підмет

присудок

означення

додаток

Шум даленіє.

Десь грають сурми.

Так я й зробив.

Сумно, сумно, сумно благословляється на світ.

Так гордо й радісно мені.

Співано чумацьку пісню.

У залі було людно, шумно.

На острові безлюдно, тихо.

Ніч - наче озеро в берегах неба.

За бортом дунайська хвиля.

Пізнє літо.

речення, граматична основа якого складається з одного головного члена.

речення, яке складається тільки з головних членів.

речення, в якому наявний хоча б один другорядний член.

речення, в якому опущено хоча б один з головних членів, які встановлюються з попередніх речень.

А в степу весніє, весніє...

Після вечері зразу ж лягали спати.

Погуляю понад морем та розважу своє горе.

Чесне діло роби сміло.

Хочеться зливи, хочеться грому...

Сьогодні дітям весело...

Керувати - це передбачати.

У сні угледіти б свій грай і голос матері почути.

Заквітчано, замаєно, заклечано, заставлено.

Важко дерево з коренем вирвати, друга давнього з серця вирвати.

Раптом вибухом труснуло, димом небо спалахнуло.

В добу вечірню тепло в пітьмі гаю.

Осіння золота пора.

Душа - як пісня солов'їна.

Затінок, сутінь, день золотий.

І дощ, і сніг, і віхола, і вітер. Високовольтна лінія Голгоф.

Видно неба синє дно.

Не вистою вже видно, вже не вистою.

Довкола гуло, шаліло, пінилось джерело.

Зорями лікуй мене,допотопним зойком журавля.

Ні з ким сісти потужити в полі на могилі, ні з ким піснею збудити літа молодії.

Сади запряжем у зелену зброю,отак собі, без овації.

Учора ділянку зорали, засіяли добрим зерном.

Надворі починало вечоріти.

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Посадили над козаком явір та калину.

Мені невесело було на нашій славній Україні.

Голова - як казан, а розуму - ні ложки

Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно.

Хай сумується серцю прекрасно серед свята обсипаних віт.

Озвався співом день грядущий.

Безхмарними очима немовляти зорить у душу сорок перший рік.

Знання без помилок ніде не купиш.

Натомивши себе до знемоги, постою серед нив.

Освячену вербу зберігають на покуті за образами.

Спокійно і буденно стало в лісі.