Контрольна робота №1 (сімейне навчання)

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

 Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись моя бабуся.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

«Не проводжайте мене» - Попросила дівчина рідних.

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша, і я корюся.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

Панас Мирний писав, що «головна функція мови – комунікативна».

Не секрет, що «Дім, у якому немає книг, подібний до тіла без душі».

В. Криценко поставив дуже важливе питання: «Хто ми в світі без рідного слова?»

«Кожній освіченій людині треба вдумливо ставитися до слова, - писала Є.Чак»

« Очистити душу, щоб прийняти мудрість, котра в підсумку душу не входить», писав М. Смотрицький.

В. Симоненко застерігав: « Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

За словами О. Довженка, «лиш сильним дано право на безсмертя».

« Без усякої іншої науки ще можна обійтися, - писав І. Срезневський, - без знання рідної мови обійтися не можна».

Правильно твердять, що «слід ставитися до інших так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе».

 В. Сухомлинський пи­сав: «Століттями мова народу була тією повноводою рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима ріка без води, повноводність — без глибини».

 «...Історія нашого промислового Дон­басу почалася з будівництва заводів і шахт, але згодом цей регіон України постає культурною освоєною землею...»,— пи­сав В. Олефіренко.

Як гарно змальовує весняну пору року Є. Гуцало:

«Весна зіткала вчора гобелен

у лузі — з трав, із квітів, з верболозів.

Зіткала вітер і зіткала клен,

грози зіткала молоді погрози».

Брат сказав я йду до міста а ти залишайся вдома.

Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

Вгамуйся думко не літай так буйно.

Лелеки щовесни прилітали виводили діток знову відлітали.

Не говори печальними очима те що бояться вимовить слова.

Передай Андрію щоб зайшов під вечір.

Мудрість кажуть приходить із роками.

Колись почула вислів Батьківщина може прожити без будь-кого з нас а ми без неї ні.

Син у захопленні спитав у матері: «Звідки взялися ці квіти в нашому саду?»

Жінка спитала, чого він мовчить.

«Гарно і затишно на серці стало», стиха мовив хлопчик.

«Яка ти розкішна, земле», - думала Маланка. – «Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе зелом, заквітчати квітками».

«Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам. — Де він? Чи в світлиці, чи в пасіці?»

«Нащо ви одв'язали нашого коня та заперли в свій хлів? — крик­нула Мотря: Не святі ж прийшли з неба та одв'язали його!»

«Це — кінець!» — нестерпною іскрою пронеслося у свідомості.

Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: «Є — нема, є — нема, є...»

1Б , 2А, 3Г, 4Д

1Б, 2Д, 3В, 4А

1Б, 2Д, 3Г, 4А

1В, 2А, 3Г, 4Д

З підрядними сполучниками.

З єднальними, розділовими, протиставними сполучниками.

З розділовими сполучниками.

З єднальними сполучниками.

Вже зовсім скоро листопад укриє листям сонну землю.

Вже лине листопад здаля, і листям вкриється земля.

Вже поспішає листопад, щоб листям вкрити землю сонну.

Вже листопада жде здаля сонлива, втомлена земля.

Прозорий струмок перетинав стежку і через нього було перекинуто кладку із сухої деревини.

Ген-ген крайнеба червоніла сонячна заграва та вітерець ледве чутно дихав.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем і на воду сповзає дядькова тінь.

Десь недалеко на прибережнім сухопутті звиваються посірілі в’юни і вигинаються носаті щупаки.

Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу.

Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимові це не до вподоби.

Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля.

Зараз тільки сухе бадилля стовбурчилося на городі та стриміли соняшники.

То сонце нас лакаво грє, то лютий вітер гріз новиє.

Чуже пізнавай, та свого не забувай.

Свято вдалося на славу, але не всім усе сподобалося.

Не забувай свого народу, та знай синів славного роду.

 «Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. І поки живе мова — житиме й народ як національність» (І. Огієнко).

 «Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною» (П. Тичина).

 «Один з найулюбленіших народних героїв — козак Голота, який не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота» (з підручника).

 «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», - ще раз співає хор. (І. Нечуй-Левицький)

Складнопідрядне речення – це складне речення, частини якого є рівноправними, самостійними реченнями, поєднаними між собою сполучниками сурядності.

 Складносурядне речення – це складне речення, частини якого не є рівноправними, самостійними реченнями, поєднаними між собою сполучниками сурядності.

  Складносурядне речення – це складне речення, частини якого є рівноправними, самостійними реченнями, поєднаними між собою сполучниками підрядності.

Складносурядне речення – це складне речення, частини якого є рівноправними, самостійними реченнями, поєднаними між собою сполучниками сурядності.

Тіло його заніміло від лежання на голому дереві, але він не зважав на ту млость і з острахом протирав очі 

Ще мить тому він був погноблений, а тепер йому виділись безмежні перспективи. 

Тіло його заніміло від лежання на голому дереві але він не зважав на ту млость і з острахом протирав очі 

 Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам?

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало 

Одна хвилинка темного горя вмить усміхнулось направо усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба

Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання 

Чи то солов’ї щебетали чи капали роси з туманів чи трави співали квіткам?

Дощ пройшов і Київ зеленіє. Все зраділо і день зрадів

 О котрій годині прибуде поїзд і хто його зустріне? Було затишно і пахло смолою

Все зраділо стрічаючи день і день зрадів розцвітаючи, ясний, теплий, погожий. Сиплеться сніг і сяє небо.

 Все зраділо і день зрадів. Хай навколо вирує життя і утвердиться мир на землі.

 послідовність

  одночасність

 причина і наслідок

протиставлення

Господар лежить справа не кипить.

 У хаті мовчки сиділи зажурені люди а за вікном чулися звуки чогось лихого і зловісного.

Кожна ниточка на рушнику любовно заплетена і з того вирізування просвічувалося лапасте дубове гілля.

Я усміхнусь і все навкруг сміється.

 ... що виріс "на нашій, не своїй землі"

.. але в цьому становищі є й свої радощі

 ... так що мусить він з тим змиритися

  ...поки люди не навчаться сприймати чиюсь геніальність.