Контрольна робота. Речення як комунікативна одиниця

Забудь себе – хай щастя мають люди.

А чи радість буває гіркою?

Два ведмеді в одній барлозі не живуть.

Крізь густий осінній дощ пробивалося сонце.

Стояла ніч.

Прилинув тихий теплий вечір.

Синиця славу розпустила, що може море запалить.

Одна Соломія не може гаятись ні хвилини.

Зима прийде нескоро.

Справжня весна ще далеко, ще за горами, за морями.

Зачудовано стоять дерева, затих вечір.

Увечері стало хмариться, тому смеркало швидко.         

Безумовно, земля не може жити без сонця, а людина – без щастя.

Шумлять гомінливі міста, неначе співає небес висота.

Нехай мої співи лунають по рідній землі.   

Україно тернова, свята і висока, не зів’януть твої корогви. 

У полі, мамо, з пісні проросло жито.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці.    

Люди здавна помічали красу природи.

Хлопці місцеві танці затіяли.

Вечірня зоря грає весело.   

Книга постійно нас навчає.

Любіть і боріться за щастя безкрає.

Слухаю я вечорову тишу.

словосполучення

слово

речення

стверджувальне

заперечне  

власне питальне

питально-окличним

питально-спонукальним

спонукально-окличним

Зі смертю торгу нема.

У степу не було стежок.

Ти дивишся на світ своїми очима.