Контрольна робота . Речення з однорідними членами речення. Речення із звертаннями та вставними словами

 Усе одбивається в пісні, як у морі: Рожева зоря і червоная кров,

І темна ненависть, і ясна любов, І промінь пожару, і місяць, і зорі.

Гомін різноплемінних мов, калейдоскоп облич, парний подих тропіків і гул

Атлантики все він приніс з довколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег.

Щастя це трикутник, а в нім є три боки – віра, надія, любов.

У драмі людській небагато дій - дитинство, юність, молодість і старість.

А на Десні краса! Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по

місцях недолі й сліз.

Калина під вікном рідної оселі тополя на околиці села лелече гніздо на клуні

жебонлива криничка при перехресті доріг терпкий запах лісової конвалії усе це овиди нашого дитинства, наш духовний світ.

Дерева а саме груші яблуні сливи вкрились буйним цвітом.

Красива осінь вишиває клени червоним жовтим срібним золотим.

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

Щасливий я що народився на твоєму березі що пив у незабутні роки твою м’яку

сиву воду.

Сидить дід на лавці і журиться.

Василько грає на баяні.

Бабусю розкажи мені казку

Ти вийдеш гуляти?

називного

знахідного

орудного

кличного

підметом

не бувають членами речення

додатком

обставиною

З гори було видно наше село.

Видно я свою роботу втратив.

Все йому здається чудовим.

Він здається ще не прийшов.

Спить під кригою замріяний Дніпро.

Вийди Петре подивися, як доленька плаче.

Земля моя рідна зростила мене.

Земле моя рідна дякую тобі.

а)

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

б)

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

в)

Сніг падає на мерзлу землю дерева й кущі.

г)

У холодному небі виблискували зорі.

а)

Сонце росло палало і тихо спускалося додолу.

б)

Тут були і авіатори і танкісти і артилеристи.

в)

Ми чуємо голос природи, шепіт трав.

г)

Голубі, сині рожеві фіолетові пасма снувалися над горами.

Моє село мої тумани Мої весінні солов’ї Досвітні роси на світанні

І грози й вигроми мої Усе що чув що передбачив, не виплакати.

Усе було все кануло у Лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

На світі можна жить без еталонів По-різному дивитися на світ

Широкими очима з-під долоні Крізь пальці у кватирку з-за воріт.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою в сипанках в мішечках та мішках.

Бери-но цвіту по власній змозі, І хліба, й солі і втіхи в хату,

Лиш не забудь заплатить в дорозі Людській любові звичайну плату.

Учітесь, читайте і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь.

Немає берегів ні в смерті, ні в любові, в безсмертя, й вічності немає берегів.

По дорозі знущань і образ, З Богом в серці й гіркою сльозою,

Крізь епохи і зболений час йшла Вкраїна моя сиротою.

Чи тільки терни на шляху знайду Чи стріну, може, де і квіт барвистий?