Контрольна робота. Речення з однорідними членами. Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

У темряві густій тяжкій, і рівній прокинувсь я (М.Рильський).

Велика, грізна тиша висить над степом над залитою сонцем висотою (О.Гончар).

Наближення зими у всьому серце чує – і в шелесті листів, і в вітрі, і в стежках (В.Сосюра). 

Ні розвага, ні просьба, ні грізьба: ніщо не помагало (М.Коцюбинський).

Усе навколо: дерева, птахи, люди – сповнені весняної, пружної, нестримної сили (В.Собко).

На птахів хотіли подивитися і великі і малі (А.Давидов).

Батько кинув заднього воза і побіг з гори до переднього… (І.Нечуй-Левицький).

Дмитрик намагався викрутитися і так і сяк (М.Коцюбинський).

За селом вдень і вночі було чути гуркіт тракторів і комбайнів (А.Давидов).

Сниться мені поле, вечори барвисті, береги пахучі рідного Дінця (В.Сосюра).

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т.Шевченко).

Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави… (В.Симоненко).

І в хаті, й надворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється (Марко Вовчок).

На морі темно, аж чорно (М.Коцюбинський).

У тобі, мово, неосяжна душа народу – його щирість, радощі й печаль, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. 

Осінній ліс був легкий і прозорий од жовтого листя та від блідого проміння. 

Рій потрапив у самісіньку гущу бою, який тут точився вчора чи позавчора. 

Марко всього везе, та не знає, що діється вдома.

Краю героїчний пісне соколина ми розбили бурі вільними грудьми, підняли ми в лузі журну ту калину, Україну славну звеселили ми (В. Сосюра).

Гірке Тарасе твоє панування, краще б до людей ішов у найми (С. Васильченко).

Південний краю як тепер далеко лежиш від мене ти (Леся Українка).

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).

О поле, дорога, річка, узлісся зелене! Ви в серці у мене (Л. Первомайський).

О незвичайна, чародійна мово Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих (Д. Павличко).

Ой водо-водограй грай для нас, грай, танок свій жвавий ти не зупиняй (В. Івасюк).

Луки, луки, пропахлі сіном прілим, чи ви мене впізнали, земляка? (В. Симоненко).

Ніжність наприклад описати математично не можна (В. Собко).

Картина прямо скажем феєрична (Л. Костенко).

Безумовно ти хоч не феномен але спритний чоловік (О. Корнійчук).

Мигнуло правильне (може, колись навіть гарне) висушене, немолоде вже обличчя (І. Вільде).

Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Кобзарю знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

Гей рицарю жадібний стережись (М. Бажан).

Я сирота з Вільшаної сирота бабусю (Т. Шевченко).

До тебе Україно струна моя перша озветься (Леся Українка).

Пригадайте мамо те прощання край воріт, де сяяла роса (Д. Павличко).

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга).

До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь).

Печаль і гордість повніть, моє слово… (М. Нагнибіда).

Орачу мій, господарю великий, гостило в тебе сонце за столом…(М. Стельмах).

О Львове батьку мій камінний, знаю, Як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда Топтала й роздирала Русь безкраю (Д. Павличко).

За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін! (І. Гончаренко).