Контрольна робота.Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.

Лисенко, чудовий піаніст, надзвичайно точно передав твори Шопена й Ліста. 

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Заграй, сивий Дніпре, вітрами подми, щоб бачили ми твої хвилі ревучі.

Здається відлунює загадковий і заспокійливий рай, де загояться найболючіші рани. 

Колись наш пращур теж напевно зупинявся на Київській горі й навіки вподобав це місце.

Важко мабуть доводиться кораблеві, що опинився в зоні тропічного тайфуну.

Вже дев’ять століть людям здається, що бані Софійського собору сягають неба. 

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. 

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

Знала я дочко за ними принаймні три чесноти.

О ні … Являйся зіронько мені хоч в сні.

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим. 

Я люблю твоє майво зелене і Донбас і Каховку ясну.

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете? 

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Понеси мене на крилах радосте моя

Ти знаєш що ти людина?

Щиро дякую Вам за гостинність.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Я п’ю тебе сонце твій теплий зцілющий напій.

Завтра поїдемо мабуть твоїм човном.

Становище здавалося не таким скрутним.

Трапляються часом нещастя.

Я зроблю це сама адже нікому іншому дозволити цю справу не можу. 

Можливо справа в тому що людині не можна відриватися від рідного берега?

Послідовність думок

Невпевненість

Емоційна оцінка

Джерело інформації

Активізація уваги

Емоційна оцінка

Джерело інформації

Впевненість

Послідовність думок

Активізація уваги

Активізація уваги

Впевненість/невпевненість

Джерело інформації

Послідовність думок

Емоційна оцінка

Впевненість/невпевненість

Джерело інформації

Емоційна оцінка

Активізація уваги

Зв язок між думками

Усе довколишнє здавалося перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь - звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ

Пам'ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть.

І не вертайся, навіть, у знемозі, коли прямуєш по своїй дорозі.

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск.

Привіт тобі зеленокудра Сквиро поет сивоголовий посила.

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку

Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату.

нібито, по-перше, на радість

як-не-як, наприклад, уявіть собі

до речі, без сумніву, на мій погляд

навіть, на жаль, між нами кажучи

1

2

3

2, 3