Контрольна робота "Речення з однорідними членами. Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)"

Та була у нього пісня, і дзвінкою, і гучною...

Хіба послухать жидка, піти на одчай, купить за п"ять тисяч сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку: то робітникам, то воли купувать на ярмарках...

Лиха доля чекала втікача його віддавано в некрути, заслано в Сибір, катовано канчуками, тавровано...

Хай буде для неї твій сміх і сльози, і все до загину...

Чорний панський гай потиху відсувався назад, закутуючись волокнуватими пасмами білого туману.

Щось поет хотів відмовить на недбалу горду мову...

За шкільними партами схилились чорні, біляві, русяві голівки.

Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди...

Козаки вклоняються йому, пускають із копита коні, кидаються в Дунай, перепливають його...

Булава здатна творити і добро, і зло, будувати й руйнувати, зміцнювати злагоду й сіяти ворожнечу.

Він летить іздалеку, понад тихими селами й забирає по дорозі, всичує в себе й тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса.

Коли одна з них падала, друга підхоплювала її, здіймалася догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів.

Звертання- виділення інтонацією та паузами другорядних членів речення для посилення їхнього змісту і значення.

Звертання- слово або словосполучення, що називає особу або предмет, яким адресоване мовлення того, хто говорить або пише.

Звертання- мовна одиниця, що виражає ствлення мовця до висловлюваної ним думки, указує на його джерело, зв"язок із попереднім або наступним висловленням.

Звертання- чужа мова, передана дослівно від імені того, кому вона належить.

Васильки у полі васильки у полі а у тебе мила васильки з-під вій...

Прилітайте сизокрилі мої голуб"ята із-за Дніпра широкого у степ погуляти...

Прощай милий мій синочку та не забувайся через чотири неділеньки додому вертайся!

Та й перелякав же ти мене Никодимовичу мало не вмер від страху...

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Чи чула ти, дівчинонько, як я тебе кликав, через твоє подвір’ячко сивим конем їхав?

Ні, друже мій, навесні я не полюю.

Місяченьку блідолиций, за хмару краще б ти сховавсь.

Ой не світи, місяченьку не світи нікому, тільки світи миленькому, як іде додому.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то від звертання комами їх не відділяють

звертання у реченні найчастіше буває підметом і додатком

звертання найчастіше виражається іменником у формі кличного відмінка

звертання на письмі виділяється лише комами

звертання бувають поширені та непоширені

послідовність і зв"язність думок

почуття

думку мовця або інших людей

ступінь достовірності повідомлюваного

виражаються іменниками в кличному відмінку

не є членами речення

в усному мовленні виділяються паузами

вимовляються з окличною інтонацією

на письмі виділяються комами та знаком оклику

Правду кажучи, дика гуска ота повз нас і не летіла, і не пливла, проте ми її заполювали.

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Може – спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплі прикрившись.

Юні друзі, ви певна річ полюбляєте мандри 

На щастя і любов я маю право!

Украли в мене скриню та ключ на щастя зостався.

До речі знання не обтяжують плечі.

Стара істина нова коли сказана до речі.