Контрольна робота Речення з однорідними членами, зі звертаннями та вставними словами

Києво-Печерська лавра – святиня України.

Парк прикрашають статуї.

Почувся знадвору чийсь тихий голос

Широкою, вкритою туманом долиною верталися додому. 

Узимку калина вабить нас червоними гронами. 

Білий сніг весело порипує під ногами.

Ялинами й соснами милуюся взимку. 

Кущі глоду на галявині  вкрилися пухнастим снігом.

Бігли назустріч хлопчик та дівчинка.

Весна цвіла, співала ніжним цвітом. 

Під самою хатою росли червоні та рожеві троянди.

Двоярусний білий собор було видно з усіх околиць міста.

Знову потекли теплі, лагідні, задумливі дні.

В один день затопило ліси, сінокоси, городи.

Сидить батько кінець стола, на руки схилився.

Сонце вже схилилося на захід і не пекло. 

Це місто любило легенди, жило ними.

Розплелись, розсипались вересневі дні.

Клумбу прикрашали троянди, гладіолуси, жоржини

Є в наших лісах водяний звір.  

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Ліси й садки укрились цвітом запашним 

Студенти виконували завдання керівника швидко, весело, моторно.

Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька.

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

Я люблю і вітер і сніг.

Налетів сильний та холодний вітер і зірвав останні листочки. 

Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні, духові та струнні.

І гніт, і неволя, і кров усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї.

Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась.

Полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи: орли, сови, яструби.

Діти кинулись один перед одним рвати чудові квіти – рожеві гвоздички, лілові дзвіночки.

Сплять тополі, верби, й берези.

Все зникло – і місто, і гори, і поле, і гай.

Раділи і садок і поле, і долина. 

Будинки, сади, сніги - усе мліє в теплі сонця.

Світить та не гріє сонце золоте.

У лісі не було нічого, ні ягід, ні грибів, ні черешень.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу, і залишають свої сліди.

Усі, вовки, білки, зайці — бігають по снігу і  залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі залишають свої сліди.

Усі - вовки, білки, зайці: бігають по снігу і залишають свої сліди.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ 

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя 

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно..

1

2

З

4

впевненість або невпевненість;

емоції мовця;

порядок викладу думок та зв'язок їх між собою;

джерело повідомлення

Наш тренер… Дніпро перепливти.

… весна вже настала?

Кожен … мріяти про велике.

… орел здійнятись вище хмар?

Це була, так би мовити наша фамільна ворона.

Правду кажучи, дика гуска ота повз нас і не летіла, і не пливла, проте ми її заполювали.

Може – спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплі прикрившись.

Отже: голову його не так легко вирізнити в темряві степу.

А спори, наприклад, опенька, можна розгледіти, якщо покласти шапку зрілого гриба на темний папір

Але, мабуть, найдивовижніше у цієї рослини – її шишки

Даруйте, чи можна зайти до кабінету?

На жаль, квітки папороті ніхто ніколи не бачив

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів. 

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань. 

Так

Ні

навіть;

мабуть;

отже;

може.

Заєць, як відомо вдень лежить і відпочиває…

Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку.

Явори і ясени, дуби і липи, здавалось народили цю хату

Випадково ясна річ, може на вас налетіти табун гусей, випадково ви можете її заполювати.