Контрольна робота. Підсумкова

А Заходь до хати зоря-зоряниця, і гомін стихає кругом.

Б Спасибі вам, зорі, що ви не байдужі, що ви біля мене, великі, були.

В Далеч осінню дощами розмито, хилиться сад за вікном сумовито.

Г З кожним днем для мене все рідніші ці гаї і ріки, і поля.

Д Сядемо гуртом та й поговоримо на близькі птахам і людям теми.

А А потім підійшла молода поросль, якій уже було байдуже, якому Богові молитися.

Б На зголоднілий грунт дитячої душі впали слова чужої віри, та віра дала їй спокій, перші дитячі радощі й хліб.

В А чужа віра й мова так міцно запали у свідомість дитини, вона не вміє навіть думати материною мовою, хоч і розуміє її.

Г Корови розкошували соковитою травою, хрумкотіли й форкали коні, пастухи, погейкуючи, віддалялися, а хліб солодко пах і ніде так не смакував, як тут – на степовій волі.

 А […], […], а […], (що…), та […].

 Б […], […], а […], (що…), та (…).

 В […], […], а […], (що…).

 Г Немає правильної відповіді.

А Жасмин цвіте і трави косять і сіно пахне і п'янить (М. Луків)

Б Іще не виплакалось рнебо а вже співають солов'ї (О. Ющенко)

В Цілий вечір буря шаленіла а вночі зима вляглася біла (М. Луків)

Потім промінь злетить і полинуть потоки тепла (О.Ющенко)

А Брати - як коти:вони погризуться й помиряться (Нар. творчість)

Б Одійде в морок підле і лукаве, холуйське, зрадницьке, підступне - усе в минувшину спливе.

В немає малого - не буде й великого (Нар. творчість)

Г Захоплений панегірик словам складаючи, я пам'ятаю, що мова - велика і дружна сім'я.

У городі, де грають струни п’яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.

Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок.

Я кажу: не було б Дон Кіхотів, вже давно б посивіла земля.

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, – він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

Необхідно зміцнювати дисципліну в класах, і я її зміцню.

Дощ пройшов – і Київ зеленіє.

Пригріло сонечко, обсохла земля, потягла орача в поле.

Думаю про те, хто вмикає зорі і хто їх вимикає.

А) Людина повинна вірити, що незрозуміле можна зрозуміти… (Гете).

Б) Я син народу, що вгору йде… (І. Франко).

В) Хоч вітри ідуть супроти, та незламні наші крила (А. Малишко).

Г) Снігу насипало багато, так що до села добратися було нелегко.

А) Людина повинна вірити, що незрозуміле можна зрозуміти… (Гете).

Б) Я син народу, що вгору йде… (І. Франко).

В) Хоч вітри ідуть супроти, та незламні наші крила (А. Малишко).

Г) Снігу насипало багато, так що до села добратися було нелегко.

а) Старі дуби, спасибі вам за осінь… (Л. Костенко)

б) Найбільше ми, мабуть, любимо лелек тому, що вони символізують любов до рідної землі (О. Потапенко)

в) Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори (Л. Костенко)

Г) Там, де рідні кожна стежка і стеблина, Бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра).

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.