Контрольна робота. Синтаксис. Пунктуація. Просте речення. Двоскладне речення

Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає.

Коли ідеш ранковим полем, там грають бризки від роси.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Слова — полова, але огонь в одежі слова — безсмертна чудотворна фея.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Намотати на вус – означає добре запам’ятати.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Щире кохання – то великий скарб.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Так, я буду крізь сльози сміятись… 

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Золоточубий жовтень прийшов позолотити дерева.

Так, я буду крізь сльози сміятись…

Прожити вік – не поле перейти.

Затихне і знову журитись почне.

Умовились ми з Василем на річку піти на цілий день.

Я дуже радий вам допомогти.

Лісове болото обступили білокорі верби.

Ще здалеку побачили чотири берізки.

Стоять віддалік одна від одної три верби.

Учень бездоганно описав степ.

Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

 Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Мова це розум і руки, сутність народу (М.Луків)

Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)

У темних кущах безжурно кувала зозуля.

Сльози гарячими струмками побігли по щоках дівчини.

Холодний вітер впивався в обличчя.

За парканом нашого двору починається узлісся.

образ/символ, поет/класик, художник/пейзажист

трава/звіробій, місто/Херсон, річка/Донець

храм/Святої Софії, селище/Наддніпрянське, письменник/літописець

озеро/Світязь, виставка/продаж, красуня/дівчина

Гарячий промінь по підлозі котився м'ячиком.

Він пам'ятає шаблю гостру.

Мама була вчителькою.

Перехожі з подивом зиркали на дівчину.

Од переляку на його лобі виступив холодний піт.

Палаюче сонце висить над степом.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.

Кулі прошивали повітря щоразу густіше.

підмета

додатка

обставини

присудка

означення