Контрольна робота. Складне речення.

2,3

1,2 

1,4  

2,5

4,6

2,4

2,3 

1,2          

1

5

6

3

1

5

4

3

2

перламутровим  (2 речення) 

невдоволенно (6 речення) 

неначе (1 речення)            

громаддя (4 речення)    

Не засвоївши добре правил уживання апострофа, у мене знову були помилки.

Зібравшись на стадіоні, спортсмени розпочали тренування.  

Згадуючи своє дитинство, я так захотіла знову побувати в ньому.

Супроводжуючи гостей, ми були приємно вражені їхньою зацікавленістю нашим краєм.

Укріплення складалося з кількох рядів возів зсунутих і скріплених між собою.

Десь далеко на морі, оповитому темрявою світив вогниками пароплав. 

Жнива щороку мали свою пору, освячену святами, овіяну піснями.

А в долині ледве-ледве дзюрчить, оточений вербами та калиною потічок.

Найменшою у світі книжкою є „Кобзар”, виготовлений майстром Миколою Сядристим.

В. Сухомлинський, учений-педагог, полум’яний публіцист ставить у своїх творах найрізноманітніші проблеми виховання.  

 За своє коротке життя В. Сухомлинський, крім 30 книжок-монографій, опублікував багато наукових і популярних статей.

День вишиванки – всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції.

В Україні кажуть: «Веселка воду п’є». 

«Ну, з богом!», – сказав дядько Тихін. 

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів- «Моя перша вчителька.»

«От би Ніні це побачити, от би вона зраділа, – пурхнула в моїй голові думка».

«На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила,» – промовила Лисиця.

«Ти ще смаленого вовка не бачив? – посунув на мене Юхим. – То побачиш! Не тепер, так в четвер».  

Юхим підозріло черкнув мене поглядом і в’їдливо запитав: « У тебе, жовтодзьобе, є баланс у голові?»

«Ох, голубе! – Лисиця застогнала, – Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть!”

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Олена Петрівна запитала , хто купив Ользі таке гарне намисто.  

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Чекаючи на матір, діти читали книги

Змиваючи пил з дахів, дощ посилювався.

Проходячи повз книгарню, їй упали в око книги на вітрині.

Працюючи наполегливо, він закінчив роботу раніше.

Лисиця задріботіла передніми лапами замолотила хвостом по землі й лягла.

 Стежка крутилася по прибережних горбах одбігала вліво.

Арсенові набридало дивитися на поплавки і він часто засинав.

Чумаки рідко сумували ніколи не втрачали бадьорості й веселого настрою.

 Сади цвіли в такому здавалося захваті, як ніколи.

 Здавалося дід якось  ніби трохи сяяв.

Восени листя кущів здавалося червоним багаттям.

В очах дівчини здавалося була зібрана вся синява неба.

«Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива,– Ти думав, що для тебе я забуду родину?»

«Ніщо так не красить людину, як натхнення» - подумала Ярославна.

«Чого зажурився, мій любий козаче », - питає дівчина вродлива.

«А це ти, Максиме? - зрадів Карпо, дивлячись у вікно. – Заходь, заходь!»

«Да годi тобi розпитувать! - озвався пiп, - Бачиш, що не татаре, то i впускай».

«Еге, добродiю,- каже Василь Невольник,- благую честь iзбрав собi пан Черевань - нехай його Господь на свiтi подержить!»

«Враг його,- каже,- знає, який тепер люд настав!

«Веди ж нас, Василю, до пана,- каже полковник Шрам.- Де вiн? Чи в свiтлицi, чи в пасiцi?»

 А ранок був надіями багатий і обрій цвів трояндою пелехатий.

Дощ одшумів і спориші понурі принишкли настрахалися грози.

Перед вікном шумлять тополі і захід сонця мов кривава рана.

 Високий день за обрій закотивсь і спорожніли села між садами.

Подвір’я аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і там

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Ні риба не грає, ні рак не чіпляється за  босу ногу.

День був літній, спекотний, і селом я йшов довго.

 Пекуче сонце кинуло промінь на галявину  і враз запалали золоті кошики.

Дощ пройшов  і Київ зеленіє.

Річка широка та глибока а вода синя та чиста і котиться вона, виблискуючи 

Несподіваний ривок  і ми відриваємося від землі.

освітивши і поле, і ліс

а земля втішається його теплом

і зігріває все навколо.

воно пускає навколо пустотливі іскорки

і починається гроза.

попереджаючи про неминучу зливу.

і лякає все живе.

хоча синоптики не попереджали про зміну погоди.

і люди поспішатимуть на поле.

так що зустрічайте новий ранок.

усіх пригорне теплом своїм.

прокинеться усе довкола.

можна перевірити, чи має заклад ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими препаратами.

варто звертати увагу на асортимент.

необхідно точно знати назву препарату та норму його дозування.

фармацевт запропонував нам надто дорогі препарати.

звертайте увагу на наявність цінників на упаковках.  

Там, де вчора був шлях, сьогодні без кінця-краю піниться гостроверхими переметами розбурхане снігове море.

У вікно повіяло духом землі й недалекої річки.

Час добряче подзьобав кору велетня, блискавкою скосило верховіття, а внизу, поблизу землі, виникло чималеньке дупло.

Іскряться легенькі сніжинки, із-за темної, набряклої хурделицями хмари вигулькнуло сонце.

Сонце торкнулося своїми промінчиками-гінцями верховіття дуба, й він радісно стрепенувся, відчувши їхнє лагідне тепло.

Усі зійшлися… і хлопці, і дівчата, і старі діди.

Останній день літа вже стояв над рівниною, освітленою чистим … лагідним промінням сонця.

– Хіба я здурів, щоб гори розкопував … сердито обізвався Карпо.

Поезія … це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Зірка Мензатюк в інтерв’ю порталу ГУРТ наголосила, – «Я на власній долі переконалася, що успіх – не надто полохливий птах. Його можна упіймати».

Сучасний український письменник Сергій Гридін на питання, яким книгам, електронним чи паперовим, він віддає перевагу, відповідає: – «Різниці ніякої не бачу. Книги є цікаві і нецікаві, а в якому вони вигляді – мені абсолютно байдуже».

«Людина, – пише Василь Сухомлинський, – для якої книжка вже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною».

«Читаючи в перший раз гарну книгу, ми відчуваємо те ж почуття, як при знайомстві з новим другом, писав Вольтер. – знову прочитати вже читану книгу – значить знову побачити старого друга».

«Коли я пишу книжку, то не для дітей і не для дорослих, – говорить Олександр Гаврош і додає – Я пишу для себе, а воно вже як виходить там».

Обираючи страву в меню ресторану, звертайте увагу на кількість калорій.

Плануючи літній відпочинок на узбережжі Азовського моря, ми спочатку проконсультувалися з провідними туристичними фірмами.

Запрошуючи гостей на святкову вечерю, меню було продумано для кожного з них.

Купуючи побутову хімію, обирайте лише перевірені фірми.

Приїхавши до Львова, обов’язково завітайте до кав’ярні «Атляс».

кома 1 – на межі безсполучникової частини складного речення

кома 2 – на межі сурядної частини складного речення

коми 3, 6 – при підрядних частинах складного речення

коми 4, 5 – при відокремленому додатку

коми 7, 8 – при однорідних членах речення

За зиму сторожка – хатка об однім віконці й під соломою – постаріла, дужче вгрузла в землю, стоїть під самісінькою горою серед грушевого та черемхового цвіту. 

Кузька оббігає її кругом, шкребеться лапами в низьке віконце, що немовби вицвіло за зиму, тоді кидається під поріжок до свого кубла. 

Але там вогко, сіно пахне цвіллю, дошки – грибком і трухлявиною. 

Пес задки вибирається з-під поріжка, біжить до старого кострища, де минулого року так весело цвіло полум’я над багаттям, пахло юшкою та свіжою рибою, але зараз тут лише вмокле в землю вугілля, вогкість та ціла черінь грибів-поганок навкруги.

Збита з вузьких та довгастих дощок підлога тихенько потріскувала.

Шалений холодний вітер люто висвистував та завивав, біснуючись над степом.

Як не гуляла війна по висоті та не все ще спалила.

У тому лісі густо росли кущі ліщини та малини.

Марічка заспаними очима обмацувала сиву бездонність осінніх світанків та пірнала в їхню тривогу.