Кома в складному реченні

Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття.

Марили айстри в розкішнім півсні про трави шовкові, про сонячні дні і в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не в’януть, де вічна весна.

Синіють води, зеленіє яр, і стеляться сліпучі краєвиди.

Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева.

Йому здається що співає кожний листок.

Хто бідному дає той вдесятеро придбає.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Готувався, дарма що не хотілося.

То вітерець дихне, то коник в житі засюрчить.

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.

Як тільки літо, так я й в дорогу!

Хмарки біжать - милуюся.

На душі радісно, хочеться співати, і пташки витьохкують щосили.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит - все резонувалось тут надзвичайно лунко, чисто, повно.

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.

Як тільки літо, так я й в дорогу!

Хмарки біжать - милуюся.

На душі радісно, хочеться співати, і пташки витьохкують щосили.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит - все резонувалось тут надзвичайно лунко, чисто, повно.

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.

Як тільки літо, так я й в дорогу!

Хмарки біжать - милуюся.

На душі радісно, хочеться співати, і пташки витьохкують щосили.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит - все резонувалось тут надзвичайно лунко, чисто, повно.

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.

Як тільки літо, так я й в дорогу!

Хмарки біжать - милуюся.

На душі радісно, хочеться співати, і пташки витьохкують щосили.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит - все резонувалось тут надзвичайно лунко, чисто, повно.