Крапка з комою в складному реченні

1

2

3

4

Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі ми старієм на рік і немає на долю управи.

Од зеленого берега ніби повіяло холодком холодок ніби лащився до лиця милував його влив в тіло розкіш життя почування радісне безклопітне й безжурне як сама молодість.

Минула тривожна беззоряна ніч і там де попелясті сніги єдналися з небом почав відділятися світанок.

Літо йде полями і гаями і віє вітер і цвіте блакить.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

А злива так само почала відходити, як і надійшла.

Перед тим як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається.

Перед тим як вечеряти, Гнат вийшовши на ганок тонко засвистів. 

Мати тоді сита, коли діти не голодні.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалося пташине життя.

 Кам'яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи поживи.

Мати тоді сита, коли діти не голодні.

Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті.

Перед тим як вечеряти, Гнат вийшовши на ганок тонко засвистів.

Перед тим як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається.

Все зраділо, стрічаючи день; і день зрадів, розцвітаючи, ясний,

теплий, погожий.

Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються

зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об

вуха; коли ниви поцяцьковані синіми волошками та червоними

маківками.

Уже й череда пройшла; і тільки над лісом

ще жевріла кривава смужка вечірньої зорі.

Перед очима слалися поля, які буйно поросли бур'янами, що густо насіялися навколо.

Говорити легко а робити важко.

Ти до мене зайдеш чи мені зайти? 

Я б допомогла але немає часу.

Прийшла весна і річка вийшла з берегів.

Цвіте шпориш і заростає стежка.

Вдалині виднілися хати й синіла річка.

Коли батьки приїхали, уже було пізно й діти хотіли спати.

Хто він і де живе?

1

2

3

4

Шалію від такої простоти, коли в однім відлунні сотні «ти».

Просто мені так хочеться бути там, де й ти.

Слова не підкажуть, як жити завтра, як бути тепер.

І поглянь, як навколо світає, і як сніг неймовірно блищить.

Чим вище літає птах, тим далі він бачить, і тим більше

можливостей у нього з’являється.

Навряд чи взагалі є щось гідніше, як вдосконалювати свій дух,

увічнювати себе у своїх творіннях, і дарувати їх нащадкам.

З тих, кому багато дано від природи більше питають.

Нам говорять, що, поки є ще час, треба вчитися.

колишній однокласник

оточуючі люди

користувач Інтернету

навколишнє середовище