Контрольна робота "Складне речення з різними видами зв'язку"

Правду тоді мама сказали, що солов′їв не обов′язково бачити - їх слухати треба.

Пливу пароплавом по Десні, і мені аж моторошно: скоро досвіток, а я ніяк не засну, не спиться.

Остап ішов тепер прудко, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи, а думки одна за одною летіли все наперед.

Купається городина у кріпких хвилях, задрімали соняшники, а цікаві гарбузи вночі шорстко шелестять.

[ ]: [ ], ( ), ( )

[ ]: [ , ( ), ], ( )

[ ]: ( ), [, ( ) , ]

[ ]: ( ), [ ], ( )

Одного весняного ранку, коли під моїм вікном брунькував фіолетом бузок і на ранніх яблунях розпускався рожево-білий цвіт, я вийшов з хати на подвір′я і став як зачарований, - у саду дзвінко витьохкувала якась незнайома мені пташка.

Дехто і мене пізнає - догадуюсь по несподіваних окриках позаду, і чим я більше наближаюся додому, тим тяжче стає від ваги тих несподіваних тривожних окриків.

Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.

У п′ятницю, перед самою війною, сон мені приснився: вийшла я з хати, стала на взгір′ї, а внизу наш Дніпро і Кошова поєдналися, розкинулися, як небеса грозові.

5 частин

6 частин

7 частин

8 частин

Мовчать ліси передвесняні іще соки не рушили від кореня а земля починає бриніти у п′янкому солоді.

Несамовитий крик моторошно сплівся зі сміхом і всі опинилися на глибокій бистрині од берегів далеко.

Одночасно із милими серцю загадками далекими шматками то притамованих роками картин то освітлених промінням найдорожчих споминів чую дівочу пісню.

Ось заскрипіли хатні двері стрельнула дерев′яна засувка на сінешніх і на порозі стала немолода жінка з-під її хустки вибивався вічний сніг.

Під колесами прогримів старий дерев′яний місток, під ним обізвалася луна і кинулась убік, а в очі, в душу почали входити старі верби, серед них була й та, що за все життя не відійде від них.

Далі туман зсовується ліворуч і сивим дідом бреде на долину до ставу, а вечір скрадається на хутір, щоб почути, як, заблукавши у вишняку та гречках, затихає самотня хата.

Над вікном цокав старий запилений маятник, а Пилипкові здавалося ніби десь зовсім близько молотить здоровань молотник і від його ціпа котиться і ляскає йому в скроні.

Сухо, наче лелека, клацнув дерев′яний ключ відскочили надвірні двері і Данило підвівся на лікоть, ще не можучи відокремити сну від дійсності.

три частини

чотири частини

п′ять частин

шість частин

Соломія не знала, як і коли це сталося, - втома і шум комишу приспали її.

Остап подавсь на розвідки і скоро вернувся:скрізь тихо, спокійно, днина тепла і ясна.

Гості почали прощатись, але тут Тетяна Степанівна згадала, чого вона прийшла.

Кілька разів Остап ускакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалася на кущ верболозу, але кожен раз вони давали собі раду.

Коли світло згасили й обляглись, думки Остапа забились по хаті, ліниві, спутані, темні, як клубок хмар, і лиш інколи щось ясне їх розривало.

Тричі Соломія помітила крізь комиші сірий вовчий хребет, раз лисиця майнула коло неї хвостом, а то здалеку чулося немов кабаняче рохкання.

Вужі й гадюки набралися сьогодні особливої рухливості, бо вже повзли й повзли в тому напрямку, як ішла Соломія, і їй треба було особливо уважати, щоб не наступити на слизьке й холодне гадюче тіло.

Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали,і очі блищали, як у звіра, що попавсь у лабети.

[ ], ( ), [ ], ( )

[ ], [ ], ( ), ( )

[ ], [ , ( ), ], ( )

[ ], [ ], ( )