Контрольна робота "Складні речення із різними видами зв'язку"

2 та 3

2 та 4

3 та 4

2

3

4

2, 3 та 4

3

4

5

6

7

8

9

10

Виявом поваги до родини, її єдності були традиційні свята, коли члени роду, навіть далекі родичі, збиралися бодай раз на рік за спільним столом: обмінювалися відомостями про своє життя і так відновлювали духовну єдність роду.

Споконвіків наш народ дбаа про фізіологічне здоров'я роду, зокрема,ще з давніх-давен суворо заборонялося шлюбні стосунки внутрішньородового характеру.

Українська родина відрізняється особливостями свого побуту - іноземці неодноразово відзначали охайність української сім'ї.

Так, лікар Готліб Омелян писав,що українці люблять чистоту, а в найпростіших хатах у них значно краще, ніж у найбагатших росіян.

Перший напад на громадські права було відбито, але тухольці не радувалися завчасно, вони добре знали, що се тільки перший напад і що за ним треба чекати інших. 

Яким дивився запаленими очима на витвір рук своїх, а довкола нього розливалося голубе світання, над головою яснішало й промивалося небо, а там, на сході, вже затремтіла рожева пасмуга. 

Незабаром скінчиться навчання, і я знову матиму змогу ходити купатися на Ворсклу, ловити вудкою рибу, а трохи пізніше збиратиму суниці; не встигнеш оглянутися, як уже поспіють у саду яблука, грушки, а там далі покличуть у ліс гриби та горіхи. 

Поза центральною вулицею, де світять чотири газові ліхтарі на все місто, скоро зайде ранній осінній вечір, лягає непроглядна тьма, яку не можуть здолати кволі вогники гасівок, що тьмяно поблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків. 

Контури образу були тільки злегка намічені білою крейдою, а Семаковський так легко і скоро перебігав по них пензлями і такими, буцім повітряними, красками закладав їх, що здавалося, ніби він не малює, а вичаровує з дошки образ.

Баритон і другі тенори смикали мене за пояс і плечі, регент махав на мене й одчайдушно моргав очима й бровами першому тенорові; навіть статечний, поважний директор бентежно ступив крок уперед, щоб глянути, який це пустун наважився так зухвало зіпсувати урочисту частину обідні. 

Справді, під темним небом затривожився ліс, закипіло листя на ньому, деревам захотілося бігти, але вони не знали, куди податися, й, стогнучи, металися на всі боки. 

Кожна ягідка горіла твердим кораловим світлом, воно було рівне й туге, і тільки хіба що язички-зайчики віддзеркалювались від блискучої шкірки.

Ще якийсь десяток днів — і скоро лютому кінець, але чомусь не хочеться думати про те, що ці безмежні сонячні усмішки зникнуть разом із снігом і зимою. 

Нині кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і тривоги, нині кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. 

Сніги зацвіли так, як іще не цвіли досі, і сяйво розквітлих снігів наче аж гримить нестримною радістю, і все довкола перейнялось її настроєм — дерево і пташка, протоптана до колодязя стежка й людина, що йде з відрами по воду. 

Гірко було те, що я тепер не міг уже співати ні в якому хорі, бо на все життя втратив власний голос, але так і не дізнавшись, що вийшло б із мене — тенор чи баритон, чи ні те ні се. 

Курок сухо клацнув, і від того вовчиця схопилася на ноги, а здоровенний вовк скинувся на задніх лапах, як схарапуджений кінь. 

Досвідчені мисливці розповідають, що є такі гончаки, які знають, де причаївся звір. 

І от настав день, коли Данило востаннє обходить розсадник, обмотує перевесельцями з сіна наймолодші деревця, щоб не мерзли в люті морози. 

Усі суперники вертіли гарячково коліщатами, коли Андрійко вмить придавив свою метавку до землі черевом, нап’яв тятиву руками, аж у суставах хруснуло, а наступної хвилини стріла влучила в середину круга.

Усяк той кущ хвалить, під яким сидить (народна творчість).

Найдорожче для людини —це думка, і вся солодкість думки — в рідній мові (В. Чорновіл).

Заблукати — не сором, соромно йти хибним шляхом: помилившись, не соромся виправитись (Сократ).

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну (В. Симоненко).

дві

три

чотири

п′ять

шість

так

ні

і так, і ні

майже правильно

Геґрід сумно дивися на хлопця.

Гаррі аж підскочив, бо вже й забув про тих Дурслі.

Геґрід дивився на Гаррі ласкавими й шанобливими очима, але Гаррі не погоджувався з ним.

Тієї миті Геґрід зіскочив з канапи і витяг з-під плаща пошарпану рожеву парасольку.

Старенька зсунула окуляри на кінчик носа і оглянула кімнату поверх окулярів; потім вона підняла окуляри на лоба і глянула з-під них.

Вона підвищила голос, щоб його було чути якнайдалі.

Я не виконую свого обов՚язку щодо цього хлопця, нічого гріха таїти.

Ну що ж, правду сказано в святому письмі: у людини дні короткі і повні скорбот.

Ані повітря не ворухнеться, ані пташка не защебече. (М. Коцюбинський)

Стиха долітають звуки піаніно, а думки своє снують. (М. Івченко)

Я люблю, коли ми лежимо на печі, а у печі під нами булькотить борщ. (М. Вінграновський)

Умовк кобзар, сумуючи: щось руки не грають. (Т. Шевченко)

кома, кома, тире, кома

кома, кома, кома, кома

кома, кома, двокрапка, кома

кома, двокрапка, кома

кома, кома, крапка з комою, кома

кома, тире, кома

двокрапка, кома, кома, кома

1а, 2б, 3в, 4д, 5г

1в, 2г, 3а, 4б, 5е

1в, 2г, 3б, 5д

1в, 2г, 3є, 4б, 5д

2а, 3б, 4б, 5д