Контрольна робота Складнопідрядне речення

1Г 2Д 3В 4А

1А 2В 3Г 4Д

1Б 2А 3Д 4В

1 В 2Д 3Г 4А

1Г 2В 3А 4Д

1Д 2Г 3В 4Б

1А 2В 3Б 4Д

1Б 2Д 3А 4Г

1Б 2Г 3Д 4В

1Г 2Б 3Д 4А

1А 2Д 3Б 4В

1Б 2В 3Г 4Д

1В 2А 3Г 4Д

1Г 2Б 3В 4А

1Б 2Г 3А 4Д

1Д 2Г 3А 4В

 Здоровий садок слався зеленими хвилями за домом на гору, скільки можна було скинути оком.

Як тільки займеться десь небо з другого боку, встає зараз червоний туман і

розгортає крила.

Твій мужній голос музикою лине, як плескіт хвиль і сяйво без зірок.

Пташки, що влітку так співали, у ірій вже повідлітали.

Всі слова на світі замалі, щоб дзвеніти з краю в край.

Дарма що стояло тихе сонячне безвіття, листя тріпотіло на деревах вздовж

шляху.

Якщо взявся іти, кінця ти доходжай.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька

Коли болять ноги, ... .

..., адже мій дім знаходиться далеко.

... хоча я знаю, що це корисно.

Якщо немає бажання, ... .

над хатами здіймалися ниточки диму.

ховаючи землю під білу ковдру.

 і щедро засипала все довкола снігом.

старанно вкривала все довкола снігом.

бо були вони щасливими.

хоч і швидко вони промайнули.

дарма що вони були дуже давно. 

доки буду топтати ряст.

бо 

тобто  

 адже 

оскільки

Я певен, що кожен творитиме добро.

Щоб дух двокрилля не схолов, у мені живуть і гнів, і радість.

Здається, що вже не вмістить людського стогону земля.

 Тим загибелі нема, кому світять ідеали.

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Їдь, кобило, хоч три дні не їла.

Коли почав орати, то в сопілку не грати!

Робив старанно, так що не причепишся.

Купив чи продав, аби поторгувався.

Якщо обрид тобі хто, позич йому грошей.

Прославився, так що на люди вийти сором.

Не все другу знати, що на серці в себе мати

як хвилюється в шторм море.

ніби солов'їха в гаю щебетала.

ніби в нашому ставку живе сом.

наче підручники видаватимуть завтра.

Щоб перебудувати світ, треба бути сміливим і сильним.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.

Ледь почав з полів злітати сніг, я опинився в наймах.

Як упав же він з коня та й на білий сніг, "Слава!", "Слава!" покотилось і лягло до ніг.

 Вівця вміє знайти собі поживу навіть там, де, здавалось би, нічого їстівного немає.

Поставив башту він на млиновій покрівлі, щоб увінчать себе у гордій тій будівлі.

Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

Я дуже люблю день,.. .

Нагадай час,... .

 Відчуття свята посилюється,... .

Вийшовши з густого соснового лісу, ми побачили велике поле маків

Квіти згортали пелюстки, відчуваючи наближення нічної прохолоди.

Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки.

Почувши про приїзд театру мініатюр, учні зібралися в актовому залі.

Усе починається з дитинства, з колискової, з голосу материнської душі над колискою.

Лелеки повернулися до рідного гнізда і заходилися його лагодити.

За правду, браття, єднаймося щиро.

Опівдні насунулися хмари, які змусили все живе зачаїтися.

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Поет порівнює волю із золотом і твердить, що воно супроти волі - болото.

Сковорода вважав байку "мудрою іграшкою", що приховує внутрішню силу.

Світ ловив мене, та не спіймав.

Якби я зозулею летіла, то ліси посушила б своєю нудьгою.

Ти знаєш, що ти - людина?

Ростуть міста, яких не бачив світ.

Бачу, як поволі ясніє на сході.

Знайшовся такий, що дав волю, дав і землю.

Мені здається, що час іде чимраз швидше.

Розповідають, що він зчорнів після тої пригоди.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Я збагнула, що забуття не суджено мені.

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

У Січі був такий звичай, що кожен мусив коритися волі старшого.

Очерет шумів так, що дерева потопали у ньому.

Біліє гречка, наче хтось розіслав шматки полотна.

Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори?

Навколо стояла така тиша, що чути було золотий звук переджнивності.

А злива так само почала відходити, як і надійшла.

У полі ще лежав сніг, хоча весна брала своє.

три

чотири

п'ять

шість

сім

Швидше в гай зелений, в поле, де повітрям тягне з гір.

Дороги, що ведуть до незнаних обріїв, завжди манили мене.

Може, вернеться з дороги пані, та ще мене за лінощі скарає.

Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися.

Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

Певне, в кожного є заповітні пороги, звідки нас проводжали в життя матері.

Там, де Ятрань круто в'ється, з-під берега б'є вода.

Бузок, котрим були обсаджені стежечки, переліз на інше місце, щоб вільно там рости.

Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя.

А на тому місці, де стояла тінь, широкою плямою сяяло сонце.

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись.

Добре, що напроти його будинку знаходився сад, звідки долинали пташині голоси.

Я люблю, як буває, восени пахне яблуками в хаті.

Любив він вечори, коли сестра, примруживши очі, співала біля вікна.

Буває, що й новий птах стару пісню співає.

Пригадую вечір, коли мама заварювала чай з жасмином, який ми дбайливо збирали з бабусею.