Контрольна робота. Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Безсполучникове речення.

Якби артилерійський технік був говіркіший, він би розповів, якою дорогою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку

  Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більше за все я любив слухати клепання коси

  Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не збіднюють погляду

  Але Дмитро знає, що зараз дід мовчки говорить з небом, хмарами й громом, просить на землю тихого дощу й парного тепла, від якого найкраще проростає насіння

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

  Над світом стояла така тиша, що було чути, як плакала надламана гілка.

  Зайві слова з’являються в мові тоді, коли те, про що ми говоримо, ще не до кінця нами осмислено, коли предмет розмови знайомий нам мало, бо ми не маємо часу замислитись над тим, що ми говоримо або пишем

  З невеселою радістю, що пробивалася крізь усі тривоги, я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжа тримала в собі клапоть сонця

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах

  Пройшло немало років, як погас вогонь війни і вичахли гармати

  Треба було ще глибоко розуміти, що мова тільки та невичерпано багата й гарна, яка виплекана твоїм рідним народом, яка живиться із народних джерел, що ніколи не замулюються

  Епохо, дай мені завзяття на кожен день, на кожну мить, щоб міг нащадкам розказати я про те, як ми навчались жить 

Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом 

  Війнув холодний вітерець, але Юрій не відчув його дотику.

  Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука.

  Минулася буря – і сонце засяяло.

Бери до серця і затям: душа творця не переквітне.

  Поети йдуть за горизонт – поезія зостається віч-на-віч з вічністю.

  Мудрі люди порадили – не все читай упідряд…

  Відра подзвонюють над степовою криницею, сонце спиняється в прошуміли кленах.

Упаде мороз на яблуневий цвіт будемо без урожаю.

  Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

  І диво дивне сталося з ним совість заговорила.

  Сумно місяць поглядає в нього братика немає.

Сонце гріє вітер віє з поля на долину.

  Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

  Віз ламається чумак розуму набирається.

  Усе ясно великого бажання навчатися ти не маєш.

Зникає мова – зникає нація.

  Ще сонячні промені сплять – досвітні огні вже горять.

  Слухай тихий голос вишиття – в ньому ти почуєш Україну.

  Роздивися тверезо по світу – нас нова обнімає доба.

Дерево стояло ще голе, однак на вітах його вже починалось пташине життя.

  Учися як слід, то й добро буде.

  Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

  Хтось шарпонув двері, і вони розчинилися навстіж.