Контрольна робота "Складносурядне речення. Складнопідрядне речення"

Підлота не прямує напролом, а, як вовчиця, йде вночі на лови.

Мікроби страху убиває глузд, але живе носій їх – боягуз.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Пам’ятай, що легко нам усім буває сплутать щирість і підступність.  

Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка.

Займаю саме те місце, яке мені визначила доля, й не прагну кращого.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Розкажи, як за горою сонечко сідає.

Вони так на землі робили, ніби мали роботу за щастя.

Вони так на землі сміялись, мов минали їх всі напасті .

Вони так на землі співали, що каміння спливало воском .

У променях згасаючого сонця гречка золотилась, ніби й справді її хтось залив медом і розтопленою вощиною.      

Видно далеко і чути навколо, ніби зникли всі кордони.

Показався місяць з-за гори — повний, червоний, неначе в бані паривсь.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них  зробила золотую арфу .

Люблю похмурі дні, коли сизі хмари ледь пробиваються крізь проміння  золоте.

Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром.

Хай слово мовлено інакше, та суть в нім наша зостається.

Вабить знов мене Чумацький Шлях, що осінні перетнув сузір'я.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти .

Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем.

Замки завжди на горі стоять, бо так величніше і неприступніш.

Загинув би, напевно, люд нещасний, якби погасла та маленька іскра  любові братньої.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

А тепер у серпні щось тремтить і грає, як тремтить на сонці гілка золота.

Усі дороги й стежки його життя, переплітаючись, звідусіль поспішали до сьогоднішньої днини, як поспішає гаряча кров до серця .

Щоб рибку з’їсти, треба в воду лізти.

Темнота вужчала, ніби самі гори змикалися над головою.

Підбилися в зеніт Волосожари і каже казку зірка до зорі.

Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

Проходять покоління по землі та кожне слід свій залишає.

Або розумне сказать або зовсім мовчать.

1- а, 2-в, 3-б, 4-д.

1-в, 2-д, 3-г, 4-б.

1-д, 2-а, 3-г, 4-б.

1-б, 2-а, 3-д, 4-г.

1-а, 2-б,3-г, 4-в.

1-б, 2 -в, 3-а, 4-г.

1-г, 2-в, 3-б, 4-а.

1-в, 2-г, 3-а, 4-б.

Річка широка і глибока, а вода в ній синя і чиста; і котиться вона, виблискуючи та шумуючи.

Література, яка мала Тичину й Довженка не має права здрібніти.

Минула буря - і сонце засяяло.

Ще хвиля,  і сплеснуть рожевими крильми гобої і скрипки.