Контрольна робота «Словосполучення. Просте речення».

Невеликий твір, щоденна праця, зоряне небо

Свято осені, радісно дітям, потрібний людям

Приплив швидко, сьогодні вдень, приїхав рано.

Яскраві квіти, написаний лист, життєрадісна дітвора.

Невеликий твір, щоденна праця, зоряне небо

Свято осені, радісно дітям, потрібний людям

Приплив швидко, сьогодні вдень, приїхав рано.

Читати вголос,  дуже жаль, старанно вчитися.

Я вранці голос горлиці люблю. 

Довго я не хотіла коситись весні

Шукайте цензора в собі. 

Відмикаю світанок скрипічним ключем

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить 

В чагарниках акацій посвистували червоногруді снігурі

Наука для людини —як сонце для життя

У небі місяць лине, одцвітає вечір, в лузі на калині соловей щебече.

Дідусь пішов косити.

Сто зозуль кувало щовесни.

Машина спускалася в байрак.

Мені осіння ніч короткою здається.

Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їна.

Як романтично він умів оповідати про норов лебедів і звичаї гусей.

Млиновеє коло шумить.

Поля й толока лежали покриті грубою верствою снігу.

Не той тепер Миргород, Хорол річка не та.

За яскраве забарвлення дали омелюхам ще одну назву красавки.

Дрозди чикотні з діловитим азартом дзьобали ягоди.

Князь Кий скликав усіх мужів на раду.

Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом.

Виходить дівчина із хати води в криниці набирати.

Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась вогнем блискавиці...

У батька — шитий пояс шовку червоного.

Снаряди почали вже падати в річку.

Осінь стояла червоно-багряна, палаюча, суха.

І нехай наше життя буде чудесною піснею.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Жінка стала одбирати книжки.

Всіх владарка-ніч покорила.

Більш за все чомусь любив я моркву.

Вкрилась темна земля зіллям-рястом дрібним.

Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Життя стає радістю і святом для кожного в рідному краю.

У Києві є чарівні своєю красою й привабливістю місця.

Будівля була відкрита всім чотирьом вітрам.

Накрапає теплий, справді-таки дрібен-дрібен дощик.

Ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів.

Шопена вальс...

Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла над олов’яним небом.