Контрольна робота з мовної теми № 4. «Безсполучникове складне речення»9-Г клас

у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

 у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками

у якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані підрядними сполучниками

Проходив дощ, а потім було зимно.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

 Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море.

А речення - мов зоряний разок слів - намистинок, що світяться алмазно, і все довкіл сіяє так виразно.

Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б’є джерело.

Мало прожити життя — треба життя зрозуміть.

 У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника. 

 Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті. 

Озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря. 

Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують. 

Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

Селом знову розносились голоси: дівчата йшли ворожити.

 Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Мало прожити життя — треба життя зрозуміть.

Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

 Ніч прозора безшумна тепла ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

 Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Тихо дзвонить хвоя смерек тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі плачуть дзвінки корів. 

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

 На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

 Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Усе ясно великого бажання вчитися та не маєш.

Сонце не пекло вже тільки гріло ласкаво вітрець ніде не прокидався ні один лист не ворушився. 

 Дощ упав на жито будем краще жити.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Але не встиг Кузька зробити й двох своїх крочків, як зупинився, вкрай здивований: біля казанка з кашею стояв гайворон з опалим на землю крилом і діставав дзьобом пахуче їстиво.

Сонце гріє вітер виє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину. 

На луках туманець при самій воді стелеться — лелеки вздовж болота походжають.

Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу: з поля не вгавали перепілки, в скирті не спалося мишам, з озера сплескувала риба. 

подуває легкий вітерець.

 море виграє хвилями.

 сади буяють ароматами.

у небі жодної хмаринки.

 вечір доволі холодний.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле, не буде йому добра.

Править хтось малим човенцем в’ється стежечка злотиста.

На зеленій траві біті чайки сидять білі свічі юрять на тарелях латать.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.