Контрольна робота з теми "Безсполучникове речення"

Україна моя починається там, де доля моя усміхається

До землі прихилився зоряний вечір, пісню тиху заспівав

Затишно в хаті, чисто і тепло, мову про хліб я заводжу навмисне

Змолоду треба набиратися знань, щоб не пуста була твоя власна криниця

друга частина виражає причину того, що відбувається в першій.

вони виражають одночасність подій.

наступна частина порівнюється за змістом з попередньою.

друга частина конкретизує, доповнює, пояснює зміст першої.

вони виражають послідовність подій.

Посієш вчасно уродить рясно.

Гляне водою обіллє.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

Пан гуляв у себе в замку у ярмі стогнали люди.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.

Як явір простягає віти до явора через ріку, так матері одної діти шлють пісню

гомінку.

Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло.

Учи азбуку – прийде хліб у руку.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними, як у дружній сім’ї.

В одну мить розсунувся простір - зорі стали ближче.

Обоє плакали у бур'яні: поет і його доля.

Схід уже червонів малиново, але навколо стояла пітьма.

Душі здається, що вона могла б все відтворити в ясному свічаді.

тире

двокрапку

крапку з комою

кому

Всюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги до заводу – росли молоді осокори, клени й каштани.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.

На все впливає мови чистота: зір глибшає, кращають уста, стає точнішим слух…

У лісі діти назбирали багато різноманітних грибів, а саме: боровиків, лисичок, підберезників, сироїжок.

Десь далеко, в повитих туманом плавнях, вставало сонце... тихо курились луки, переливаючись іскристими барвами.

Дзюрчали десятки фонтанів, лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям... свистів стругом бондар.

Порозтають тії білії сніги, покриються травицею всі луги... розів'ється калинонька і садок.

Небо порізали вогнями стріли, ударив грім... на пильних дорогах знявся вітер

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину... над водою гне з вербою червону калину.

Любіть книгу... вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас поважати людину.

Роса блищить на сонці... чисте срібло.

Продержало з тиждень морозом...земля заклякла як кістка.

Я знаю, правда переможе.

Солов'ї затихли: почався дощ.

Ми стали тренуватися більше: у нас сильні суперники.

Кажуть: вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу. 

п'яти

трьох

чотирьох

двох

Лягло сонце за горою зірки засіяли.

Умовк кобзар сумуючи щось руки не грають.

Закон життя один вірно служити своїй державі.

Поглянь вуалі білосніжні смагляві вишні надягли.

Оксані радість мати дала полотна на хустку.

Сойка – підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе.

Нас кличе у мандри дорога нам грає чарівна струна.

Пам'ятай смак визначається не по шкарлупі, а по ядру.

Роз'їхалися гості розійшлися сусіди.. 

Повіяв вітер по долині пішла луна гаєм 

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять 

Виросли в селі мої діти вже й онуки дорослі.

Забудеш рідний край тобі твій корінь всохне (П.Тичина).

Був теплий день світилася весна  (М. Рильський). 

Сіло сонце почали вечеряти (Панас Мирний).

Бачу здалека хвиля іскриста грає вільно по синьому морі (Леся Українка). 

Повалило снігом потонули в ньому хати і дерева невидима собачня потягнула свої зморені голоси по своїх домівках.

І солома і трісочки крутились і десь зникали так вертіло там воду.

За суздальцями йшли володимирці у високих гостроверхих залізних шоломах в мідяно-червоних калантарях з широкими мечами на поясах коні у всіх були невеличкі але жваві широкогруді твердокопиті.

З дерев нечутно спурхували й сідали на намети пухкі легенькі кім'яхи снігу крізь голе гілля трохи навскоси світило сонце.

Не щебече соловейко в лузі над водою не співає чорнобрива стоя під вербою.

Перед досвітком вовк насторожився здалеку почувся скрип коліс по нерівній дорозі.

У прибережних вербах щебече птаство зелений комиш стоїть нерухомою лавою.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

У душі хлопець непокоївся весна видалася засушливою.

Зійшло сонце ляшки-панки покотом лежали.

Лід тріщав лускався крижини лізли одна на одну.

Зійде сонце Катерина по садочку ходить.

Нема письмен є дивне сяйво казки.

Климко підвівся ноги одразу загули і налилися гарячим.

Вони були зодягнені чистенько і просто дівчатка ходили в спідничках з блузочками хлопці в широченних відпрасованих штанях.

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Скрипне хвіртка висунеться з неї дитяча голівка стригне очима по вулиці.

Йти йому з лісу не хочеться звик тут за літо серед зеленого шуму дерев тиші та ясного сонечка.

То не хмара біла пташка хмарою спустилась

Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.

Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

Вони люди знають на Шептала можна покластися.

Летять з гори санки і ґринджолята в очах мигтять занесені тини.

Міцна сім'я міцна держава.

Нелегко готуватися до зовнішнього незалежного оцінювання.

Спинилось літо на порозі і дише полум'ям на все і грому дальнього погрози повітря стомлене несе.

Я у думках до мами пригорнулась і стало гарно й затишно мені.

Вода вже не хлюпотіла не капотіла не лилася ласкаво вона вдарила загрозливо й важко.

тире

кому

крапку з комою

двокрапку

Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину .

Захочеш пити підійдеш до струмка .

Тільки скажу одне хочеться, так хочеться мені вчитись .

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі .