Контрольна робота з теми "Речення з відокремленими членами"

Потім думка шугнула в Україну, у тихий зелений куточок над сріблястою Сулою

(В. Малик).

Дівчина була невелика на зріст, але рівна, гнучка, довгобраза, повновида

(І. Нечуй-Левицький).

Тихі конвалії, ніжні і білі, вже не розплющують срібних повік

(Г. Гордасевич).

Петро Дорошенко добре знав Переяславські статті, за якими Україна об′єдналася з Росією на принципах конфедерації

(Ю. Мушкетик).

Одягнувши шапку, кошовий махнув рукою - і вмить сотні весел, ударивши в прозорі хвилі річки, заблищали срібною сльозою

(А. Кащенко).

Козацька рада в Чигирині вимагала повернути козацькі вольності, та було вже пізно

(Ю. Мушкетик).

За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив

(Панас Мирний).

Я хочу встати вранці, на зорі

(Л. Костенко).

Андрій, Данилів син, звичайним став шевцем

(М. Рильський).

А на Катерину, на дитя своє єдине, тільки поглядає

(Т. Шевченко).

Ми, наївні, усе ще вірили, що з ними можна про щось домовлятися...

(М. Слабошпицький).

Осіннє небо дивиться на Львів - шляхетних мурів профіль старовинний

(О. Пахльовська).

Сам непоганий художник, Сошенко з величезним довір′ям і піклуванням ставився до Шевченка

(Ю. Федькович).

Куди ж душа між буднями кочує, марнуючи відпущений їй час

(О. Пахльовська).

Довге життя випало Дорошенчисі, або Чабанисі, як частіше називають її

(О. Гончар).

За хворостяними тинами, у веснянкуватих вишняках, то сумують, то веселіють біленькі й блакитні хати

(М. Стельмах).

Та, може, світ тому я полюбив, що Україна є у цьому світі

(П. Скунць).

Маленька червона стежка заблищала десь далеко на морі під самим місяцем

(І. Нечуй-Левицький).

Тече вода в синє море, та не витікає; шука козак свою долю, а долі немає

(Т. Шевченко).

Ніщо людське не чуже мені: смагляві дні і ночі чорноброві, і сон гаїв, і гук новобудови...

(Б. Олійник)

Там могили з буйним вітром в степу розмовляють сумуючи

(Т. Шевченко).

Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи

(Нар. творчість).

Вишні зацвівши в росах заплачуть

(Д. Ткач)

Угорі тужливо озвалися журавлі, які вже взяли літо на свої крила.

До кімнати весело вбігли близнюки, які міцно трималися за руки.

Мою увагу привернули комахи, що яскраво світилися серед трав.

Надвечір ожили яскраві квіти, що прив′яли за день на сонці.

коми 1 і 2 - при відокремленій обставині

коми 3 і 4 - при вставному реченні

коми 5 і 6 - при вставному слові

коми 7 і 8 - при однорідних членах речення

тире між підметом і присудком

тире в неповному реченні

тире в реченні з однорідними членами

тире при відокремленій прикладці

...і сніжну зиму із чарівними холодними візерунками.

...ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

...час пробудження природи від тривалого зимового сну.

... з її подарунками для нашого саду й городу, для лісу й поля.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики

(М. Стельмах).

Горять в росі ранкові доли багаті різнобарв′ям трав

(Т. Масенко).

Щасливий і веселий він глянув на високе небо

(О. Гончар).

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки

(Н. Рибак).

Гордій Байда як колишній офіцер розумівся на військові справі

(Петро Панч)

У колективі Ярослава знали як доброзичливу людину

(З газети).

Старшина мінометної роти Вася Багіров був з тих людей, що для них війна вже давно стала звичайною справою

(О. Гончар).

Я виїхав в Одесу і влаштувався на кінофабрику як режисер

(О. Довженко).

Годі вже панам сидіти згорнувши руки

(І. Нечуй-Левицький).

Укрившись тьмою тротуари і асфальти сплять

(О. Довгоп′ят).

Можна помилятися й маючи вчений ступінь

(З газети).

Кілька годин вони працювали не відпочиваючи

(В. Собко).

Там, на горі, біла хата із бабиного літа

(Г. Овсієнко).

Слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже

(Д. Павличко).

У всьому треба знати міру, навіть у скромності

(А. Франс).

Ніч була гаряча, жнив′яна

(І. Нечуй-Левицький).

Смутний і виснажений, став він підніматись на гору.

Хто, окрім тебе, любий, допоможе мені?

У кімнаті дівчата сиділи, замислившись.

Заплакавши, Оксанка вибігла з кімнати.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п′ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Ніч була темна, але тиха.

То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу.

Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

У темному гаю, у зеленій діброві, на припоні коні отаву скубуть.

Щовесни, як і інші дерева, яблуня своїм цвітом цілується з бджолами.

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Через мости везли важкі гармати вузьким понтонам ріжучи борти.

Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи мир і благодать.

Дід прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.

Причаївшись у малині за смородиною я слухав бабині молитви.

Жінка йде вздовж берега поволі і трохи зігнувшись.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Пропахлі тропіками поверталися до рідного краю птахи.

До рідного краю поверталися птахи пропахлі тропіками.

До рідного краю пропахлі тропіками поверталися птахи.

Пропахлі тропіками птахи поверталися до рідного краю.

Поверталися до рідного краю птахи пропахлі тропіками.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Олеся йде сама дорогою - легка, витончена, пругка.

Батько сидів з веслом на кормі - веселий і дужий.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

Розбудовуючись Київ зумів лишити живу природу найбільшою своєю окрасою.

Собака теж зробився веселий і покрутившись знехотя потюпав геть.

Опритомнівши Григорій почув зовсім недалеко глухі постріли.

Ні півслова все мовчить і насупившись сидить.

Артем здебільшого говорить не поспішаючи.

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли з садка.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Виконавши вправу, повторіть матеріал про однорідні члени речення .

Розподіливши завдання, ми повинні домагатися чіткого їх виконання.

Провівши глибокий аналіз, визначено стратегію розвитку інституту.

Незважаючи на пізню годину, брат продовжував працювати.

Знайшовши помилку в тексті, виправте її червоним олівцем.