Відокремлені члени речення

 А стосуються члена речення, вираженого особовим займенником.

Б стоять після означуваного слова-іменника, особливо якщо перед ним уже є означення.

  В виражене дієприкметниковим зворотом, що стоїть перед означуваним іменником.

Г виражене дієприкметниковим зворотом, що стоїть після означуваного слова

 А Мріють за околицею високі тополі.

 Б Слово! Як воно потрібне дитині кожної хвилини.

В Гей юнаки гей молодість світу доля планети у ваших руках.

Г ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

 А 1 

 Б 2

В 4

Г 3

 А Напослідок посходили додолу і старі з Захаром Беркутом, і оглянувши становище озброєних і всі прилади, поспішили до тіснини.

 Б Вона бистро зиркнула довкола і не звертаючи уваги на батька, кинулася до Максима.

 В Залишивши Нечая з козаками перед окопами, Богун рушив далі.

Г ластівки кружляли, над полем високо піднявшись вгору

А Дядько скинув в’язку розмальованих у червоне й зелене кошиків.

 Б Гурт берізок оточений молодими дубками сприймається мало не як ефемерне видиво.

В Козацьке військо розташоване чотирикутником стояло готове до бою.

Г Пропахлі тропіками поверталися до рідного краю птахи.

А Буває в дорозі десь трапиться чиста криниця.

Б Ростуть мої діла мої надії.

 В Вечірнє сонце дякую за день.

Г Кожен має посадити в житті принаймні одне дерево.

 А Підмети  і додатки

 Б Присудки  й обставини

 В Додатки  й обставини

Г Додатки й присудки

 А Берізку, ніжну і струнку, цілує вітер кучерявий.

Б Восени, у період дощів, у лісі дуже незатишно

В Подув пустотливий вітрець, той віщун світання.  

Г Над хатою піднялись у небо голуби, знаменуючи мир і благодать.

А Усміхнувшись сонце вмить висушило росу

 Б Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти

 В Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись

Г Десь за ланами затихаючи гомонів грім.

А Дівчата працювали не покладаючи рук.

 Б Восени у період дощів у лісі дуже незатишно.

В А я не знаю нічого ніжнішого крім берези.

Г Красою вражають дерева оздоблені інеєм.

 А Будь щаслива та здорова, чорноброва! (М. Вороний).

Б Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський).

В Бажаний гість, тебе я бачить рада, Геральде, син Сігурда, сміливий князь. (І. Кочерга.)

Г Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

А Зачаровані подорожні сиділи й мовчали (М. Коцюбинський).

Б В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці (М. Коцюбинський).

 В Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав (П. Панч).

Г Нам випала завидна роль - бути біля джерела оновлення життя.

А І все-таки до тебе думка лине,мій занапащений,нещасний краю.

 Б То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу.

В Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

Г Щовесни, як і інші дерева, яблуня своїм цвітом цілується з бджолами.

А Ноша зручно взята половина ноші.

Б Шумлять сади налиті білим цвітом.

В Легенда це плітка перевірена часом.

Г Раз добром нагріте серце вік не охолоне!

А  Лиш дідок старесенький кропив`яний блискавки визбирує в траві.

Б  Під старим деревом росла зелена трава рівна й гладенька.

В  Знайшов я в лісі старого дуба гіллястого зеленого.

Г  У ставу достигла погожа вода чиста й здорова.

А Спить місто суворе й мовчазне.

Б  Музика ніжна весняна душу мою зігріва.

В Світ рожевий і зелений від сну бутонами воскрес.

Г Досвітні вогні переможні урочі прорізали темряву ночі.

А Ніч була темна ,але тиха.

Б  Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п`ю.

В А там, надворі,іде дощ, готується до виступу веселка.

 Г За винятком баби Оришки,Чіпка нікого не любив.

А  .....вражають красою дерева.

Б  Вражають красою дерева.....

В Вражають красою.....дерева.

Г  Дерева...вражають красою.

А Тихо-тихо стікає на землю зерно перестиглі сльози степів.

Б Не цвітуть на вікнах герані сонний символ спокійних днів.

В Ми нащадки героїв співців ігульвіс ми тепер такі безшабельні.

Г  О спорт! Ти сприяєш удосконаленню людини найбільш прекрасного творіння.

А Дивлячись на людей усміхався й мій батько великий добрий чоловік.

Б  І пісня сонячна душа народу злетіла в небо плавна і дзвінка.

В Зупини її мить високу для моїх молитовних долонь.

Г Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

А  Лінивий спить сидячи а робить лежачи.

Б  Дзижчать параболи епох і догорівши догасають.

В Акорди бабиного літа зітхнувши падають в траву.

Г  Відпочивши туристи йдуть до Яблуневого перевалу.

А Не взявши книжки в руки не опануєш науки.

Б Від сторожа Михайла ми тікали не чуючи ніг.

В Не поклонившись до землі гриба не знайдеш.

Г Виховуючи свою дитину ти виховуєш себе.

А Троянці в човни посідавши,і швидко їх поодпихавши по вітру гарно попливли.

Б Троянці,в човни посідавши,і швидко їх поодпихавши, по вітру гарно попливли.

В Троянці,в човни посідавши і швидко їх поодпихавши,по вітру гарно попливли.

Г  Троянці,в човни посідавши, і ,швидко їх поодпихавши по вітру гарно попливли.

Летять хмарки, летять дороги, зібгавши куряву під ноги.

Усе в житті треба випробувати, окрім терпіння Господа Бога.

 Картини живуть своїм власним життям,народженим душею художника.

Синове воїнів хоробрих, явіть мужність свою, і вам вовіки віків славу запишуть.