Контрольна робота з теми "Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).

Лисенко, чудовий піаніст, надзвичайно точно передав твори Шопена й Ліста.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Заграй, сивий Дніпре, вітрами подми, щоб бачили ми твої хвилі ревучі.

Здається відлунює загадковий і заспокійливий рай, де загояться найболючіші рани.

Колись наш пращур теж напевно зупинявся на Київській горі й навіки вподобав це місце.

Важко мабуть доводиться кораблеві, що опинився в зоні тропічного тайфуну.

Вже дев’ять століть людям здається, що бані Софійського собору сягають неба.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

Знала я дочко за ними принаймні три чесноти.

Я люблю твоє майво зелене і Донбас і Каховку ясну.

О ні … Являйся зіронько мені хоч в сні.

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.

Комами відокремлюємо вставні слова від усіх попередніх сполучників, крім сполучника або.

Особові займенники ти, ви, які стоять при звертанні, до групи звертання не входять і комами не виділяються.

Вставні слова та звертання не є членами речення.

Вставні слова виражають ставлення мовця до висловленого

Понеси мене на крилах радосте моя.

Щиро дякую Вам за гостинність.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Я п’ю тебе сонце твій теплий зцілющий напій.

Завтра поїдемо мабуть твоїм човном.

Становище здавалося не таким скрутним.

Можливо справа в тому що людині не можна відриватися від рідного берега?

Трапляються часом нещастя.

Небо, здається, зараз розколеться навпіл від грому та блискавок.

На жаль, я забув парасольку вдома.

Кажуть, очі — дзеркало душі.

Ніжність, наприклад, математично описати не можна.