Контрольна робота з української мови 21.12 (9 клас)

Наум Дрот був парень на усе село, де жив.

Батьковi i матерi слухняний, старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не збрехав, горiлки не впивавсь i п'яниць не терпiв, з ледачими не водивсь.

Так хоч би i маленький празник, тiльки пiп у дзвiн — вiн вже й там: свiчечку обмiнить, старцям грошенят роздасть i приньметься за дiло

У в однiм тiльки була в них журба: не давав їм бог дiточок.

Отим-то Настя, дивлячись на худобу, та й журилась.

Не буде нам нi слави, нi пам'ятi; хто нас поховає, хто нас пом'яне? 

Нiщо не наше, усе боже. 

Стережись, щоб вона тобi не перепинила дороги до царства небесного.

Сорочка на нiй бiленька, тоненька, сама пряла i пишнiї рукава сама вишивала червоними нитками. 

Вона й не лаятиметься, i нi слова й не скаже, а тiльки подивиться на нього так пильно.

Тiльки було наша Маруся уряди-годи збереться до подруженьки на весiлля у дружечки. 

Давай тогдi Василь дiвчат розглядать, що були у дружках.

З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.

Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла.

Я чув крізь сон, як тихо плаче твоя зоря в моїх очах.

Східний небокрай червоно горів, неначе хтось далеко на обрії запалив велике кострище.

Коли народ втрачає пам’ять, все починається з нуля.

Я син землі, що родитьь хліб і мрію.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти а своїх батьків.

Серед великої тиші чулося тільки, як шелестіли листочки.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємось в долинці.

Навіщо мені весна, коли твої очі - проліски?

Хоча була ще зима, але в газетах дедалі частіше писали про підготовку до посівної.

Коли я смуток свій на струни клала, з"явилась ціла зграя красних мрій.

Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту.

На морі ставало темно, тому що з берега насувалася важка чорна хмара.

Я Нептуну пів копи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався.

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

хоч і часу зовсім мало.

адже ще часу доволі багато.

так що голодним не залишишся.

коли вдосвіта виїдеш.

що на березі навпроти старого лісу.

так що тяжко було крізь нього пробиратися.

що навесні був ще зовсім рідесенький.

що аж не видно було великої річки.

… бо сильний вітер їх щодуху підганяв.

… неначе накочувалися величезні хвилі.

… так що треба очікувати грозу.

… щоб пролитися рясним дощем.