Складнопідрядне означальне речення

які розсипала ніч - чарівниця..

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

яка досягала до пояса.

так що буде що їсти вівцям.

і літо буйне в береги ввійшло.

як на межі, на оболоні.

як любить сонце посивілий дід.

а моя бабуся полюбляє спокій.

 щоб пісня линула з вікон.

що збудував мій татусь.

і весна приходить справжня

що поліпшують усім настрій

і піснею сповіщають про весну

і заливаються , і мріють.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забирало.

що вигравав різними барвами.

ніби пірнало в безкрає море.

коли вибігав у двір старий кіт.

ховалися комахи в невидимі щілини.

і різко тараном падали вниз.

які вимальовували в ньому арфу.

і розбивали небо блискавки.

тому люди застібнули пальта.

і пішов дощ.

що підняв куряву.

закружлявши листя.

і поніс листя шляхом

тому що була хвора.

бо вона нездужала

і ми занепокоїлись.

яку ми так з нетерпінням чекали.

ні вчора, ні сьогодні

який перетворив галявину на строкатий візерунок.

а вечір видався дивовижно теплим.

дарма що була середина жовтня.

залишивши на ній неприкриті плями.

і розвиває обриси будівель.

і обриси будівель наче розмиваються.

загадкова, таємнича.

що кличе усіх пошепки до сну.

як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

вікно, яке блимало світлом каганця.

все, що їхало й йшло до нашого села.

так що всі намагалися йти тихіше.