Контрольна робота за темою "Речення з відокремленими членами речення"

означення;

прикладка;

додаток;

обставина;

прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;

одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;

прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i має додаткове обставинне значення (причини);

означення стосується іменника, якого в цьому реченні немає;

прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i не має додаткового обставинного значення;

одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційноті, стилістичного навантаження;

означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;

означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним

поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;

поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);

стосується особового займенника;

прикладка - власна назва; має уточнююче значення;

поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

виражена власною назвою й не має уточнюючогo значення;

прикладка зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «у ролі кого, чого», тобто не має значення причини.

одиничним дієприслівником, який означає спосіб дії;

дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;

дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювальна частка i;

дієприслівниковим зворотом, який тісно пов'язаний із дієсловом-присудком;

уточнююче означення;

уточнююча обставина;

член речення, що починається словом з уточнюючим i приєднувальним значенням.

відокремлюються (з обох боків комами);

не відокремлюються.

поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;

виражена власною назвою й не має уточнюючого значення;

зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «y ролі кого, чого», тобто не має значення причини.

А потім хмару опустив на сад наш на щасливий i натрусив зі сливи слив, щоб легше було сливі (М.Вінграновський);

Над вечір того дня Сулима побачив, що з моря, назустріч козакам, виринають вітрила турецької галери (А.Кащенко);

Він почав працювати весело, з надзвичайною енергією і, працюючи, милувався з Кармалюка (О.Довженко);

Я повигоню з Лубенщини усіх, навіть польських панків та панів... (І.Нечуй-Левицький).

одиничним дієприслівником, що не означає способу дії;

дієприслівниковим зворотом;

сполученням прийменника незважаючи на з іменником;

сполученням іменників з прийменниками у зв’язку з, залежно від, завдяки, внаслідок тощо i має інтонаційне та стилістичне навантаження.

уточнююче означення;

уточнююча обставина;

член речення, що починається словом з уточнюючим i приєднувальним значенням.