Контрольна робота "Звертання. Вставні слова, словосполучення та речення"

Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив: що я вчора ізвечора із другою говорив

Верни до мене, пам’яте моя...

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

О сарнонько, приходь вечірньою добою на скло прозорих вод...

Мене весь час то палило, то морозило.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

 Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

 Над травою височіли розкидані черешні, яблуні, груші.

 У мене душа, зрозумійте, піснями аж бринить.

Даруйте, чи можна зайти до кабінету?

Але, мабуть, найдивовижніше у цієї рослини — її шишки. 

На жаль, квітки папороті ніхто ніколи не бачив.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

 З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

 Сестрицю, Інно, чайко, дядьку, хлопче.

 Пісне, вітре, доле, Дніпре, братику, місяченьку.

 Поле, Ілле, поезія, друже, куме, весна.

Сергію, Марино, калина, жуче, зима.

кажуть, за словами, по-моєму

 по-перше, по-друге, по-третє

 звичайно, безумовно, певна річ

по-моєму, по-твоєму, за словами, як відомо

В усіх морях та океанах нашої планети водяться морські істоти що називаються морськими зірками.

Далеко-далеко те знають хіба що лелеки розкидала доля кептарики і сіряки

Зоре моя вечірняя зійди над горою поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Коли Сашко думав про матір а він тепер думав про неї майже постійно він ніби стояв на гарячому пружному вітрі.

Все знайоме і рідне до болю в душі і криниця в саду і червона калина.

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горі.

 Бадилина пташка кущик усе звикає до життя в сутінках.

Усе було палким в годину творчу і небо і земля і камінь і різець.

по-перше, по-друге, по-третє

будь ласка, вибачте

все - таки, навіть, майже

 мабуть, здається, звичайно

А я тим часом всідаюся за стіл і заходжуюся думати

 Нещодавно Ганнусі виповнилось дев'ять років і я подарував їй велику ляльку

 Інколи дивом дивуєшся з того, що вони можуть встругнути

Заслонившись від сонця газетами, куняють на лавках дідусі

Наш тренер ... Дніпро перепливти.

 ... весна вже настала?

 …. орел здійнятися вище хмар?

Кожен ... мріяти про велике.

2,3,4

1,2,3

3,4,5

1.3,4

 У дружбі немає ні боржників, ні благодійників.

Пахне вітром і землею вогкий вітер-срібнокрил

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

Ніколи не повертаються назад три речі час, слово, можливість

 Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося  що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Колего Петре, Ярославе Андрійовичу, добродію Іваничук.

Колега Петре, Ярослав Андрійович, добродію Іваничук.

Колего Петро, Ярослав Андрійовичу, добродію Іваничук

Колего Петре, Ярославе Андрійовичу, добродій Іваничук