КР. Просте ускладнене речення

вчора

О шостій годині ранку

раптом

"стук-стук!"

відокремлена прикладка

відокремлене означення

відокремлена обставина

відокремлений додаток

відокремлена обставина

відокремлена прикладка

відокремлене означення

відокремлений додаток

1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г

1-Б,2-Д,3-В, 4-А

1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В

1-Г, 2-А, 3-Б, 4-Д

усі члени речення

лише головні члени речення

додаток, означення, підмет та присудок

лише другорядні члени речення

.... і швидко зникла.

... чекаючи на важливий дзвінок.

... нашого знайомого й товариша.

... осліплена яскравим сонцем.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.

1Б 2Г 3В 4Д 5А

1А 2Б 3В 4Г 5Д

1Д 2Г 3А 4Б 5В

1Г 2Д 3Б 4А 5В

По відході Соломії Остап почув себе відрізаним од світу од людей

Тихо й непомітно вилазив він із комишів і ставав перед Остапом згорнувши руки

Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру.

Соломія напоїла Остапа й обмила його рану.

Моє село мої тумани мої весняні солов'ї досвітні роси на світанні і грози мої усе що чув що передбачив не виплакати.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Усе було все кануло у лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті бо ні дощу ні вітру ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.

Тремтять надії ніби лист на змерзлій осокорині і рідних місць і рідних міст нема тоді людині.

Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара.

Кожен кущик горбок долинка кожна стежка все це було йому знайоме і промовляло до нього.

Ой місяченьку не світи нікому.

Купало Купало даруй мову рослинам.

 Запалай мені вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим.

Ой не шуми луже.

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Чимало з написаного тоді на українську тему пішло в забуття, залишився ж передусім Гоголь 

Ставок блищить на сонці неначе дзеркало вправлене в срібні рами закутані дорогою білою прозорою тканиною

Десь під самими хмарами струнким суворим строєм летіли, ледь чутно курликаючи, журавлі 

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.

Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом жадібно почав їсти.

Він прибіг додому і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Він прибіг додому, і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Приблизно половина учнів виконали усі завдання на відмінно.

Падав сильний дощ наче із відра.

Українці безумовно найсильніша нація.

Ми все-таки добре відпочили на вихідних.